20 глава

Леся прокинулася  та подивилася на стелю. Вставати не хотілося. «Понеділок – день важкий», згадала вона слова своєї колишньої класної вчительки. На роботу не хотілося. Вона просто заставила себе вилізти з ліжка та почапала на кухню готувати сніданок. Кухня була порожня. «Напевно сусідка  моя не ночувала вдома?» - здогадалася дівчина. Вона подивилася у вікно. Там золотий клен дивився в її вікно та кольором свого листя нагадував, що прийшла осінь. Леся залила окропом вівсянку. Покришила туди ж банан та додала родзинок. Вихідний Леся провела у нічному клубі з Галкою. Після веселої ночі тіло все нило, а голова не хотіла працювати. Пригадала, що сьогодні буде щотижнева нарада, де Палкін буде лаятися, як чорт. Останній пів роки він  наче сказився після того, як його кинули казахські партнери. Компанія втратила сотні мільйонів гривень. Звісно  головний звинуватив у всьому Ясміну. Хоча той попереджав Палкіна. Андрій намагався не показуватися генеральному на очі та навіть не прохав вже Лесю шпигувати.  Леся навіть відчула, що сумує за їхнім спілкуванням. Зараз вона менеджера майже не бачила. А потім, коли зарплатню затримали, навіть керівництву, Леся почала боятися найгіршого. Може взагалі прийдеться шукати іншу роботу й вона втратить шанс вийти за Ясміну? Тепер не те що буде нічим хвалитися перед Галкою, а прийдеться знов впасти в суцільну економію. Леся згадала, що овочі можна буде привезти з села. Батьки с задоволенням поділяться з нею врожаєм картоплі та цибулі, а може й курку для неї заріжуть або кроля. Потім подумалося, що гарно буде поїхати та допомогти матері готувати домашню тушонку. Після такої допомоги точно не повернешся з пустими руками. Кілька баночок домашньої кролячої тушонки буде чекати на чорний день.

Леся сіла їсти овсянику. Поколупала її ложкою та почала неспішно пробувати. Як же не хотілося нікуди їхати!

Леся зайшла у Приймальню та почула злий бас шефа. Той вже був на робочому місці та лаяв когось на чому світ стоїть. «З новим робочим днем тебе!» - проказала сама собі секретарка та поклала сумочку на стіл, дістала з неї  телефон та судок з бутербродами. «Економіка має бути економною!» – пригадала знов чиєсь висловлювання. Сховала все в шухляду для власних речей. Тільки вона встигла сісти на своє місце, з кімнати вискочив старший економіст та вилетів з кабінету увесь червоний, наче варений рак. Ні вона, ні чоловік навіть не встигли привітатися. «Так, вміє генеральний довести людину!» - подумала про себе та почула крик: «Леся, нумо сюди!». Леся вхопила записну книжку та побігла на крик.

«Записуйте мій розпорядок!» - нагримав на неї шеф. Леся відкрила записник та приготувалася писати. Коли з розкладом було покінчено, Лесю попрохали замовити квітки знов у Казахстан. Леся зробила замовлення та зітхнула. Катайся туди, не катайся, а вантаж твій арештований та кінців не знайти. Леся згадала про пошту та пішла по неї у Канцелярію з думками по дорозі зайти у свій колишній економічний відділ та попліткувати, а за одно дізнатися, що там діється с зарплатною? Чи це  виключення таке, чи може стати системою? Вона тихенько заглянула у свій колишній кабінет та почула:

• Інструмент для манікюру – п’ять літер?
• Пилка
• О, підходить.
• Тепер духовий інструмент. Знов п’ять літер.
• Труба.
• Ні. Четверта літера О.
• Фагот.
• Точно. Дякую

«Варвара Петрівна розгадує кросворди. А разом із нею весь відділ. Нічого не змінюється», - подумалося Лесі. Вона зайшла у кабінет та закашлялася, щоб на неї звернули увагу. Дівчата повернулися в її бік та поздоровкалися майже разом: «О, привіт Лесю! Що в тебе нового?». «Та все, як завжди», - відповіла Леся. Вона притиснула до грудей пошту та посміхнулася. «Лесю, хочеш я познайомлю тебе зі своїм кузеном? До мене приїхали кузени, тепер дошкуляють, щоб я познайомила їх з гарними киянками. В них свій бізнес. Займаються канцелярією. Обирай будь-кого, бо вони близнюки», - проказала одна з дівчат та захихотіла. «Так, люблю канцелярію!» - пробурмотіла Леся, а потім вирішила перевести тему на більш нагальну та поцікавилася заробітною платою. Всі раптом притихли.

Нічого не дізнавшись, Леся повернулася назад та знов почула прохання начальника: «Леся, виклич до мене Ясміну. Це терміново!». Леся обрала номер Андрія та переказала побажання генерального. Ясміна запитав: «А можна, щоб ти мене не знайшла?». «Ні. Кричить, що це терміново», - не погодилася Леся. «У нього все терміново!» - відповів чоловік та поклав слухавку. Дівчині стало його шкода. Що тут зараз буде? Чергове виверження вулкана, ось що.

Через чверть години з`явився колишній менеджер Ясміна. Він трохи почекав в Приймальні, поцікавився  настроєм генерального директора, а потім наче в клітку з левом, увійшов до начальника, гучно закрив за собою двері. Леся аж підстрибнула від звуку закриття дверей. Вона миттю підвелася та підскочила до дверей. Притиснулася до них, щоб краще чути те, що зараз відбуватиметься за стіною.

Ясміна підійшов  до столу начальника, та сів поруч, не питаючі на це ніякого дозволу. «Я ще не дозволяв тобі сідати!» - наче заричав до нього начальник. Чоловік навіть не повівся. Палкін аж розлютився від такого нахабства. Він вскочив з місця, вибіг з-за столу. Якби Леся це бачила, вона би подумала, що зараз Палкін вдарить Андрія. Але той зупинився перед самісіньким чоловіком та почав несамовито кричати:

•  Хто знайшов цих шахраїв? Невже не можна було перевірите матеріали?