9 глава

Хоч весна, а сонце пече так, що хочеться кудись сховатися.

«У жарких краях є сієста, а в нас працюй, поки в голову не напече!» - жалілася Таїсії пані Наталi. To та Наталя, що допомагала їй у Харкові на  оптовому ринку. «А ви були в тих жарких країнах?» - поцікавилася у відповідь Таїсія. «А як же? Три рази. Туреччина, Єгипет та Греція. Стандарт», - похвалилася жінка. «А я ще жодного разу. Колись перший чоловій обіцяв мені подорож  на якісь там острови. Але то таке. Обіцянки-цяцянки!» - сумно відповіла Таїсія та подивилася в далину. Пригледілася та  як раз побачила його – свого колишнього. На що й проказала сама собі: «А ось й він. Легкий, як на спомин!». Пані Наталя подивилася в той бік, куди дивилася товаришка та скривилася. До них крокував не дуже охайний чоловік. Було видно, що він в нетверезому стані.

Таїсія мимоволі скривилася, коли до прилавків наблизився її колишній. Від нього тхнуло горілкою. Чоловік посміхнувся до жінок якоюсь неприємною хижою посмішкою та звернувся до Таїсії:

• Що, вирішила бізнесом зайнятися?
• Так, - Відповіла Таїсія та відвернулася в сторону, чим намагалася показати, що розмовляти не бажає.
• Думаєш, вилізла зі свого кута, стала бізнес-вумен та всі все забудуть?!
• Що забудуть? Не требо мене залякувати!
• Віддай мені свою виручку та я не чіпатиму тебе та твого хахаля!
• Пішов геть, волоцюго! Я не боюся ані тебе, ані твого батька!
• Гроші!
• Геть пішов!, - Таїсія відійшла подалі прилавку, щоб чоловік раптом не протягнув руки та не зірвав з неї кишеню з поясу.

Раптом в розмову втрутилася  сусідка Наталя:

• Чи ти не чув? Йди звідки, бо охорону зараз покличу! І я не жартую!
• Ко-ко-ко… Що це за курка вилізла?, - почав дражнитися п’яниця. Він  скривив  свою червону пику, вилупив баньки, намагаючись передражнити жінку.
•  А пішов до біса!, - замахнулася на нього продавщиця.

Пашко відійшов. Заржав та показав їй  кулак.

«Він ще мені погрожує!», - розлютилася та водночас здивувалася жінка. «Та він такий. Хоч би батька сюди свого не вплутав», - повідомила Таїсія. «Ти його боїшся?», - поцікавилася Наталя. «Кого його?» - перепитала Таїсія. «Ну, не знаю. Свого колишнього», - відповіла сусідка. «Ні його. А от старшого  Пашка боюся», - чесно зізналася  жінка. «А чого?», - поцікавилися в неї. «Бо він мені все життя перекрутив. Коли в мене загинули діти, старший звинуватив саме мене. Але винен в цьому був цей алкан. Він залишився в домі, коли я пішла до подруги. Він встиг напитися та спалив будинок однією цигаркою. Й так сталося, що й прокинутися встиг, й з дому вибігти. А дітей не врятував. Навіть не кинувся туди за ними. Вони згоріли…», - ледь проказала Таїсія. Наталя побачила, як її подругу перекосило, як в неї затрусилися  руки. З очей побігли сльози. «Так ти та сама Таїсія Пашко, яку звинуватили  у  смерті дітей?»  - протягнула здивовано  пані Наталя. Таїсія кивнула у відповідь та закрила очі руками, беззвучно почала плакати. Друга Жінка вийшла з-за свого прилавку та поспішила обняти Таїсію та пригорнути до себе. «Не требо. Вибач, я ж не знала! Не плач. Не требо!» - почала жаліти нещасну. Таїсія заспокоїлася, а потім серйозним тоном розповіла: «А от мій колишній свекор у всьому звинуватив мене, дав алібі своєму синочку-пияку. Бо він депутат – йому повірили. А мені дали два роки. Я була у колонії. За добру поведінку просиділа на рік менше. Потім ледве на роботу змогла влаштуватися. Усі дивилися на мене, як на чудовисько!». Жінки замовкли та розійшлися по місцях. Через п’ять хвилин до Таїсії підійшов Олег. Він поцілував дружину у щоку. Колись вони так домовилися, що будуть на людях вдавати з себе закоханих. Він подивився на дружину та запитав: «Червоні очі. Ти плакала? Що тут трапилося?». «Нічого», - тихо відповіла Таїсія та полізла у гаманець. Вона дістала гроші та віддала частину чоловіку. Олег віддав Таїсії  судочки із обідом, що передавала їй  мати та пішов.  «От бачиш. Все в тебе буде добре!», - проказала на це їй пані Наталя. «Чого це ти?» - не зрозуміла її  Таїсія. «Цікавий  чоловік. Власний бізнес. Ти подобаєшся йому. Це видно без біноклю», -  відповіла співрозмовниця. «Ти так всього багато побачила?» - здивувалася Таїсія. «Ну, я не вчора народилася!, -  відповіла їй  та, - Тільки й твою прохолоду я теж побачила. Ти його не кохаєш?!». «Не кохаю! Після всього мені важко вірити чоловікам» - зізналася Таїсія. Наталя звузила очі та  скривилася від слів Таїсії. «Так, він гарний. Вміє гроші заробити. Та з садом-городом добре допоміг. Але нема в мене до нього отаких почуттів. А за гроші кохання не купиш!» - почала виправдовуватися співрозмовниця. «А кохають не за щось, а всупереч!» - проказала на це друга жінка. Таїсія нічого не відповіла, але по обличчю було видно, що зі сказаним вона погоджувалася. Потім вона повернулася до свого обіду. Відкрила судочки та втягнула аромат свіжої їжі. Мати передала їй картоплю зі смаженою куркою та салат з молодих весняних овочів.

Наступного дня картина повторилася. До неї знов приперся п’яний Пашко. Їй навіть стало його шкода та вона подумала, що зараз дасть йому трохи грошей, але потім згадала минуле та передумала. «Дійде до того, що він просто буде доїти мене кожного ранку!», - поміркувала та знов відійшла від прилавку. «Тобі шкода для мене грошей!, - почав нити п’яниця, - А ти згадай, як колись я давав тобі гроші. На твою хвору мати. Не скупився! Чого тобі не вистачало!». Таїсія мовчала. А чоловік продовжив тиснути на неї: «Так, коли я був на коні, то ти була зі мною. А коли почалися проблеми, ти ж мене й покинула!». Таїсія не витримала його звинувачень, бо знала, що все було геть інакше. Вона знов зробила крок до колишнього та голосно відповіла: «Та це я посадила тебе на коня. Я допомагала та підтримувала тебе! Але коли почалися проблеми ти прийшов не до мене, а до пляшки з горілкою. Якщо пляшка була кращою  розрадницею, то чого зараз ти сюди приперся!»  Чоловік розійшовся та почав лаяти  колишню дружину на весь ряд. Таїсія була й не рада, що почала з ним розмову. «Я вам  зроблю бізнес! Я вам зроблю! Ага, ви в мене заробите!» -   на кінець пообіцяв п’яниця та пішов. Увечері вона повідомила про Пашка Олегу. Той послухав та порадив додатково дати грошей охоронцю, щоб той  вночі краще дивився за їхнім контейнером.