Глава 17

Примітка від автора - для цього розділу пропоную підготувати 3 пісні:

Taylor Swift — Daylight

Sabrina Carpenter — Juno

Billie Eilish — BIRDS OF A FEATHER

Якщо бути чесною, то сьогоднішній ранок не почався вдало. Всю ніч я тільки  те й робила, що писала новий розділ своєї книги. Автори, які також мають подібні хобі, зрозуміють, наскільки це заняття затягує в свої сітки. Завдяки нашій нічній розмові з Алексом, до мене нарешті прийшла іскорка натхнення, після чого відірватися від ноутбука та своїх записів було неможливо. Кожен герой, кожна сцена була прописана до найменших деталей. Треба після редактури неодмінно надіслати її Максу для його оцінки. Цікаво, чи сподобається йому цього разу?

-Доброго ранку, як спалось? - запитав у мене чоловік, щойно виходячи з душу.

-Якби ж він був добрим, Алексе...- відповіла я, позіхаючи майже кожну секунду.

Помічаю, що цього разу його одяг не був офіційним, як завжди. У всякому разі, кожного разу, коли бачила його - завжди був в костюмах. Колись навіть Райдер розповідав про це, я чітко пам’ятаю. За його словами, його дядько тільки й живе в чорно - білих костюмах, наче народився вже в одному з таких. Але зараз спостерігається зовсім незвична картина.

Алекс.В.Блакитній.Футболці.Та.Білих.Шортах. Сподіваюсь, що сьогодні на подвір’ї не буде дощової погоди. Зараз хочеться тільки сонечка і легенького вітерця, тільки не шторму.

-Та я помітив вже.. Коли прокинувся, бачив, що твій ноутбук світився, наполягаючи на тому, аби підключили до зарядного пристрою. Що я й зробив. Після того, як сповіщення зникло, перед моїми очима раптово відкрився файл з книгою, про яку, я так розумію, ми вчора розмовляли з тобою. Аби ти не втратила нічого з написаного, я все зберіг, після чого закрив його та опустив екран ноутбука. Тож за свою творчість можеш не хвилюватися - вона нікуди не зникне.

-Ти - мій рятівник! - засміявшись, відповіла я. - Я всю ніч прописувала сцени, хвилюючись, що якщо засну й не встигну дописати бажане, то батарея сяде повністю, а сам матеріал не збережеться.

-Не треба дякувати. Тут свою роль зіграла також і удача. Дуже добре вийшло, що прокинувся раніше та помітив цей момент. Якби ж спав далі, то все зникло б, на жаль..

Я потягнулась руками догори, аби остаточно “розбудити” свій мозок. Саме через такі періоди недосипання не люблю письменство. Деякі мої колеги по цій справі, скажім так, кожного разу жаліються, що натхнення приходить до них тоді, коли зовсім цього не очікують. А коли треба випускати главу і для цього спеціально обираєш зручний час та сідаєш за написання - нічого не виходить. Жодного речення. Ось так і працює в цій сфері закон підлості.

-До речі, а чому ти так рано прокинувся? Мучили жахіття?

-Ні - ні, я на них рідко страждаю. Принаймні, останні декілька місяців точно. Я просто звик завжди рано прокидатись та бігти на пробіжку. Нещодавно якраз з неї повернувся. Тут неподалік готелю є місце для спорту та стежка, по якій всі бажаючі можуть побігати, ось і скористався цим.

-О, зрозуміла, - відповіла я все ще сонним голосом. - Мабуть, треба знайти десь склянку чудової кави, аби підбадьоритись та врешті - решт прокинутись.

-Через дорогу знаходиться кафе, на думку моїх друзів, одна з найкращих кав у всьому світі. Можемо сходити разом та придбати, якщо ти цього хочеш.

Почувши про смачний напій, я миттєво піднялась з ліжка та посміхнулась.

-Пообіцяй, що якщо засну по дорозі - ти мене будеш страхувати.

У відповідь Алекс засміявся та відповів:

-Неодмінно. Можеш не поспішати, заклад ще не відкрився, так що ранкового часу достатньо.

-Угу. Поки збираюсь - можеш розібратись з роботою. Можливо, варто переглянути нові документи чи щось підписати..

Чоловік одразу мене перебиває.

-Сьогодні не планую займатись роботою. Візьму хоча б один день вихідного.

-Що? Ти серйозно?

Піднявши брови, поглянула на нього. Мені ж це не почулось, чи не так?

-Я від цієї фрази навіть збадьорилась.

-А що такого? Я що, не можу виділити хоча б один день для самого себе?

-Не можу повірити. Трудоголік Алекс Сайрус хоче відпочити від роботи? Сьогодні точно погода зіпсується.

Мій сміх неможливо було зупинити. Якби комусь з колег сказати про це рішення - мене прийняли б за дурепу і сказали, що це - останнє, на що міг би наважитись наш бос.

-Ти плануєш збиратись? Інакше зараз кафе відчиниться і нам доведеться стояти велику чергу, адже не ти одна захочеш придбати там каву.

Почувши це, миттю взяла необхідні речі та попрямувала до душової.

Рожевий топ та білі шорти з брендом GUCCI. Наче непогано виглядають разом. Особливо найбільше подобається напис на ньому. «You`re always beautiful». Якби ж моя самооцінка завжди була такою ж, як ця фраза. Тепер щодо волосся. Яку ж сьогодні зробити зачіску? Можливо, зав’язати високий хвіст? Чи краще коса? Але так лінь це робити. Легше просто розпустити та розчісати як слід. Так, саме так і зроблю.