Глава 10

Від обличчя Алекса

Прим. від автора: перед прочитанням рекомендую увімкнути трек 

Aaryan Shah - Renegade

-Я вже думав, що ти давно забув про мене, свого найкращого друга.

Кай, надпиваючи алкоголь зі склянки, пильно дивиться мені у вічі. Саме ця людина була єдиною, яка пройшла, скажімо так, всі 9 колів пекла. Наше знайомство не пам’ятаю, адже це відбулось в період, коли знаходились в пелюшках. Смішно, але це так. Наші матері були найкращими подругами до самої смерті, і ця близькість передалась нам. Блондин в тяжкі моменти мого життя завжди знаходився поруч, не дивлячись на те, що треба було будувати власне життя чи займатись активно кар’єрою. Бізнесменом він став лише на рік раніше і зумів добитись колосального успіху. Його ювелірний бренд під назвою Twilight, став відомим по всьому світу, не лише в Америці. Багатьом назва здавалась схожою з відомою кінострічкою. Кайла це не дивує, адже на питання цієї тематики, відповідає тим, що саме коханням Белли та Едварда надихнувся на створення однієї з колекцій прикрас та на саму назву фірми. Через декілька місяців після шаленого стартового успіху в Нью - Йорку, вирішив не зупинятись та відкривав один за одним філіали в різноманітних штатах, після чого ризикнув спробувати за кордоном. І не даремно.

-Як я міг про тебе забути, Кає? Ти завжди там, де треба і коли треба. Так само як і я для тебе.

-В цьому ти дуже правий, Алексе. Але як давно ми сиділи ось так, зі склянками в руках у затишному приміщенні, від якого віє ароматом тепла і комфорту? Здається, це було близько шести місяців назад і не тут. Якщо пам’ять не підводить, то відбувалось це у мене в будинку, який розташований у Парижі, самому серці Франції..

-Щодо пам’яті можеш бути спокійним. Вона набагато краще розвинута, ніж у риб.

У відповідь на мій жарт друг розсміявся. Він завжди знає, що ніколи не зможу його образити чи принизити. Ні в цьому житті, ні в наступному.

-І тут твоя чиста правда. Не даремно з дитинства її активно розвивав.. Ти краще розкажи мені, як ти? Як бізнес? Чи все гаразд?

Ох, знову купка запитань за один раз. І на яке з них мені відповісти спочатку?

-Ти зовсім не змінився, хлопче. Все ще любиш одразу накидати купку запитань з першого разу.

-Ну вибачайте, пане! Ніяк не можу позбутись давньої звички, такий вже я, Кай Спірс.

У відповідь гучно засміявся вже я.

-Все добре, вибачаю. Я ж також не можу позбутись від своєї звички під назвою Сарказм, за яку ти жодного разу не причаїв образу.

-Ну от, одразу видно, що ми є спорідненими душами один одного.

-Щодо запитань, то прошу на сьогодні відкинути теми, пов’язані детально з новими проєктами, добре? Просто скажу коротко - в цьому плані є свої складнощі, з якими зумію впоратись на всі сто. А так, сам процес добре розвивається.

Щодо моєї пропозиції блондин злегка насупив брови, але все ж кивнув в знак згоди. Ця людина є настільки благородною, що не тільки погоджується на сказане прохання, але й завжди вміє поступатись. На жаль, за все життя цим зуміла скористатись не одна потвора. Людьми назвати складно, адже їхні вчинки назвати хорошими досить складно. Вони не могли упустити можливість аби не вколоти ножем в спину. Саме в таких випадках на допомогу приходив я. Нікому не побажаю відчути або побачити той стан, який проживав юнак в ті періоди. Це була така біль, що доводилось звертатись не лише до психолога, а й до психотерапевта. Сеанс за сеансом, і через деякий час йому нарешті ставало дедалі легше. Негативні думки про тих, хто цього не вартий, припинили мучити душу. Він почав сконцентровуватись на своїй роботі та з часом знову зумів відкритись, коли зустрів Клару - кохання всього життя. Зараз вони одружені та вже мають двох дітей, хрещеним батьком одного з яких я став п’ять років назад.

-Щодо справ, то вони також добре. Прийняв рішення щодо остаточного повернення до Нью - Йорку. У Франції все в порядку, моя присутність не є необхідністю, тому планую керувати дистанційно. В зв’язку з тим, що бабуся пішла з життя буквально нещодавно, в своєму заповіті вказала мене як наступника її бізнесу, тому довелось взяти все під своє крило. Райдер відмовився, адже зараз його не зовсім цікавить дана фірма, він активно просуває свою, сестра взагалі нічого в цьому не тямить, вона успішна театральна акторка. Залишився лише я один на цей престол - Алекс Сайрус.

-Можливо, цим вчинком твоя бабця захотіла загладити провину за все, що скоїла з тобою в ранньому дитинстві?

-Може й так, але нехай запам’ятає, що навіть знаходячись на тому світі, ніколи не зумію вибачити її. Відпустити то відпустив, але не пробачив.

Прим. - для прочитання наступної частини раджу змінити трек на

Maya Perest - Yok Bana Bu Cihanda

Введу трішки в курс справи. Моя бабуся - Ейва Сайрус, була найвпливовішою персоною в сімействі Сайрус до своєї смерті. Окрім цього, вона є єдиною людиною, яку всім серцем і душею ненавиджу та зневажаю. І на це є вагомі причини.

З самого дитинства не зумів отримати тієї любові, яку отримували мої кузени від неї. В першу чергу, бабуся виступала проти шлюбу мого батька з матір’ю. Як би батьки не кохали одне одного, вона завжди вважала, що нареченій сина потрібні лише кошти і через те, що вона походила зі звичайної селянської родини, їй не пасувало прізвище Сайрус. Завдяки дідусю, який поставив на місце та дав благословення на шлюб, вони зоставались разом та будували будиночок сімейного щастя. Через рік після весілля, мати народила мене, єдиного сина. За її розповіддями, спочатку пані Ейві не сподобалось обране ім’я і намагалась переконати на зміну. Місія провалилась, тому не залишалось жодного виходу, окрім як змиритись. Далі стосунки лише погіршувались. Я намагався прив’язатись, поводитись гарно за заслужити хоча б маленьку краплю симпатії, але це не увінчалось успіхом. Зате по приїзду двоюрідних братів та сестер, її обличчя змінювалось зі суворого на добре та щире. Вона завжди посміхалась та була дружелюбною, проявляла турботу. Тільки є одне але. Це все не стосувалось мене. Це все відбувалось для них, аби відчув себе зайвим та нікому не потрібним. Щовечора прибігав до матері чи вона сама знаходила мене у замкнутій кімнаті та заспокоювала. Протираючи доленею обличчя від болючих сліз, казала слова, які назавжди закарбувались у голові: