Глава 7

Глава 7

«Ніколи не гасіть свій блиск заради когось іншого». 

Тайра Бенк

Прим. від автора: перед прочитанням рекомендую увімкнути трек

Red Means Run - The Greatest

“Ми вже чекаємо тебе в нашому улюбленому місці, поспішай”.

Після успішної співбесіди з Алексом, я отримала повідомлення від Катрін, що вони разом з Максом вже чекають в одному з найкращих кафе, щоб відсвяткувати прийняття на роботу. Про це поки що вони не в курсі, розповім вже по прибутті. Тому якомога швидше та зрозуміло намагалась запам’ятати інформацію, яку надавала Керол. З вигляду вона дуже красива, її майбутньому чоловіку чи хлопцю однозначно пощастить чи вже пощастило. Обручки на безіменному пальці на даний момент, не було мною виявлено.

-Якщо щось не запам’ятала, не соромся, можеш запитувати мене, добре? - дружелюбно запитала вона.

-Я наче все зуміла залишити в пам’яті, але дякую, Керол.

У відповідь вона лише посміхнулась та, помахавши рукою на прощання, попрямувала в подальший коридор офісу. Ну що ж, сподіваюсь, що завтрашній перший день роботи не стане проблемним на мою п’яту точку. Все буде обов’язково добре! Я в цьому впевнена!

З великим ентузіазмом у власних силах почимчикувала у бік виходу, але миттєво була збита кимось.

-Перепрошую, я Вас не помітила...

Я присіла та хутко збирала матеріал щодо звичок Алекса і розпорядку його робочого дня.

-Це я перепрошую, це сталось через мене самого.

Халепа! Чорт забирай, яка халепа! Цього лише мені не вистачало! Якого біса він саме сьогодні тут опинився?

-Мері? Ти що тут робиш?

Я піднялась та гордо підняла голову догори.

-Це я хотіла б запитати у тебе, поважний містер КОЛИШНІЙ! Ти яким вітром сюди примчався?

В голосі Райдера пролунав смішок.

-А ти, виявляється, вмієш злитись. Мені це в тобі подобається набагато більше, ніж твоя покорність!

Він простягнув руку до мого обличчя, але миттю відкинула її і зробила крок назад.

-Може, відповіси на моє запитання? Чи тобі, як для глухого та ідіота, повторити?
Ох, як він змінився в обличчі! Де ж поділась та ввічливість, яка була присутня буквально декілька секунд тому?

-Це компанія моєї сім’ї. Я можу тут бувати тоді, коли завгодно. А ти? Що ти тут забула? Чи вирішила знайти мене тут та перепросити? Якщо так, то я чекаю.

Подаруйте мені хтось молоток з цвяхами, аби заколоти цей рот, аби цей бовдур більше ніколи не зміг так лицемірно посміхатись! Перепросити? Він жартує? Щоб я просила вибачення за те, що ВІН накоїв? Це буде лише в його мріях!

-Ти знаєш, яке сильне в мені бажання плюнути тобі в обличчя та заліпити ляпаса, щоб слід від руки залишився? Але я стримуюсь, аби не показати себе з поганої сторони в суспільстві. А щодо вибачень, то чи не здається, що тим, хто повинен їх просити маєш бути ти сам? Чи тобі нагадати про всі твої вчинки? А, до речі, Лукас з Олівером були дуже задоволені моєю реакцією на спір щодо 10 тисяч доларів. Думаю, вони це на все життя запам’ятають!

Ось так поділом тобі, Райдере? Чи гадав, що я мовчки проковтну власну гордість та виконаю твою побажанку?

-Пардон? Я повинен просити вибачення? Хіба не ти влаштувала сцену в мене в будинку? Хіба ти не осоромила мене тоді?

У відповідь гучно засмілась.

-Ти зараз серйозно? Я тебе осоромила? А хіба не ти водив мене за ніс протягом декількох років, вдаючи закоханість? Чи це був клон або моя яскрава фантазія?

-А як би ще мені вдалось утримати тебе, комфортну білявку? В ліжку ти не вогонь, буду чесним, але під шофе якраз зайде. Не розумію, чому ти багатьом подобалась? В тобі немає нічого привабливого. Типова лялька Барбі!

Мене вже було не зупинити. Приблизивши руку до обличчя колишнього, я вдарила щосили. Після чого дістала серветки з карману та витерла руку, потім протягнула її ж.

-Візьми протри себе. Тобі ж подобається підібрати сміття. Дарую! Плату не візьму, можеш не хвилюватись!

-Стерво, це вже перебір!

Він спробував вдарити у відповідь і я вже закрилась якомога щільно, аж тут пролунав голос.

-Що тут відбувається?

Одним оком побачила Алекса, який крокував в наш бік.

-Племіннику, що ти собі дозволяєш? Хіба культурно бити дівчину?

-Дя..дядяку, а ти як.. як тут опинився?

Рука хлопця, яка буквально щойно була в повітрі та наближалась в мій бік, миттю опустилась донизу.

-Це питання стосується і тебе. Нарад сьогодні немає, чому ти з’явився без запрошення сюди?

Чоловік подивився на мене. В цьому погляді можна було розгледіти запитання “Ти в порядку?”. Я мовчки кивнула з посмішкою, даючи зрозуміти наступне: “Не хвилюйся, зі мною все гаразд, йому не вдалось фізично нашкодити”. Кліпнувши очима в знак згоди, той повернувся до парубка.