Глава 1

Глава 1

-Ти впевнена в тому, що Райдер є тим, з ким ти проведеш решту свого довгого життя?

Сидівши перед дзеркалом, я тільки те й робила, що слухала нотації найкращої подруги Кем та збирала один із найкращих образів для святкування Дня народження Райдера - хлопця, з яким саме сьогодні виповниться рівно 3 - й рік стосунків. Мій образ нагадував ляльку Барбі - кожна деталь мала лише два кольори - білий та рожевий. Рожева сукня, білі туфлі з рожевими підборами, білий клатч та пишне русе волосся. Саме від них він божеволів, доки в останні місяці не почав наполягати на зміні кольору.

“Тобі краще підійде блонд, аніж твій справжній колір. Ти ж зміниш його заради мене, чи не так?” - саме такі слова він сказав, коли ми вечеряли у його арендованому кабінеті, де він набуває досвіду для успадкування спадку діда. Для кожних елітних родин, як Сайрус, це є досить - таки типовими речами.

Кожна вечеря з Райдером починалась і закінчувалась тим, що він говорить, а я слухаю і тим самим, насолоджуюсь його присутністю тут, поруч зі мною. Мої проблеми то є дрібниця, на яку не треба сильно загострювати увагу. Ну, саме зараз я знову процитувала слова власного хлопця. Але йому ж видніше, чи не так? Не даремно ми разом такий довгий період.

-Кем, я впевнена в ньому на всі сто відсотків. Ти ж знаєш, як давно і добре я знаю його, а він - мене. Ми ніби дві половинки, які ідеально доповнюють один одного.

Подивившись на власне відображення, на обличчі засяяла посмішка. Ми нарешті зустрінемось вперше саме у його будинку. Так, саме вперше. Райдер завжди казав, що поспішати не варто, коли будуєш стосунки. В цьому я повністю його підтримала. А щодо нього, то він був частим гостем моїх апартаментів. Хоча сусідам, які, хвала Богу, є добрими людьми, він ніколи не подобався.

“Мері, як на мене, цей Райдер є лише вітром, який шукає тимчасову пригоду, а потім перемикається на іншу. Якщо ми з чоловіком помиляємось, то будемо цьому дуже раді та зможемо побачити твоє весілля, де ти будеш сміятись, а не проливати сльози”.

-То виходить, що Райдер і гадки не має, що ти завітаєш до нього додому та влаштуєш незабутнє свято в його житті?, - вивела мене з думок несподівано Кем.

-Саме так, він про це не знає від слова зовсім. Ти просто уяви, я дзвоню до його дверей, він відчиняє шокований, а тут я - з тортом та подарунками. З посмішкою вигукую “Сюрпрайз!”, він посміхається та вперше притягне мене за талію з палким поцілунком.. Господи, я дуже схвильована..

Подивившись на екран телефону, я зуміла розгледіти доволі тривожне обличчя своєї подруги. Кем виглядала так, ніби росія прямо зараз атакує нашу країну, як це продовжує щодня робити з Україною.

-Ну не знаю, Мері. У мене неприємне передчуття щодо цього. А раптом він не зрадіє твоєму перформансу?

У відповідь на її слова я щиро засміялась.

-Подруго, ну як він може не зрадіти, скажи? Сьогодні подвійне свято. Наша 3 річниця, яку теж необхідно відсвяткувати. Запевняю, він сам готує мені подарунок, який змусить мене відчути повний спектр емоцій. Це буде той подарунок, який в голові триматиметься решту ще не прожитих мною цілих 78 років.

-Ох, знову ці жарти про вік. Люба моя, тобі лише двадцять два, навіщо рахувати так чітко?

-Будь ласка, давай без згадувань моєї родини. Так, знаю, мені з ними не пощастило, але родичів не обирають і т.д. Саме через них я і стала рахувати життя, особливо завдяки своєму батькові.

-Добре - добре, вибач мене. Я знаю, що тобі ця тема все ще болить, тому закриваємо дану тематику. Не хочу, аби ти засмутилась і з таким настроєм відправилась у подорож кохання.

Я полегшенно зітхнула після останніх її слів.

-Ти завжди розуміла мене краще за інших.

-Не даремно ми найкращі подруги з тобою, які в будь - який момент примчимось один до одного, не дивлячись ні на що.

-Саме так. Дякую тобі, мушу, на жаль бігти, час настав.

Брюнетка лише посміхнулась мені та показала схрещені пальці у екран.

-Я в тебе вірю, удачі!

Завершивши дзвінок, я почимчикувала до коридору, даби в останній раз оглянути себе з ніг до голови. У думках все ще продовжую уявляти яскраву реакцію Райя (саме так його називає найближче оточення). Відправивши повітряний поцілунок, відкрила двері та направилась до виходу з будинку, де на мене вже очікувало щойно прибувше таксі. Сівши до автомобілю, я назвала потрібну адресу водію та вирушила у подорож, яка стане початком чогось нового.

P.S якби ж я тільки знала, чим закінчиться вся ця феєрія... машина часу зараз необхідна як ніколи...

***

-Панянко, ми на місці.

Непомітно для мене самої, ми дістались до місця призначення за досить короткий час. Через святковий настрій, який панував в моїй душі, вирішила не забирати решту у водія, залишивши її в якості чайових. Я вийшла з авто і впевнено покрокувала до дверей бажаного мною будинку. Хвилювання ні на жодну хвилину не залишало моє сердце в спокої. Тремтячою рукою натискаю на дзвінок. Чекаючи декілька секунд, все залишилось незмінним. Ніхто не вийшов відчинити. Дивно, можливо, він не вдома? Натискаю ще раз. Та ні, неможливо. Запитувала у нього сьогодні, у відповідь сказав, що залишиться у себе, нікуди не планує йти. Минуло декілька хвилин і я почула, як відмикається замок. Так, все, зараз той самий момент істини.