Глава 2

Тепер дні не проходили безтурботно — пера поступово змінювались колодами, а колоди — кам'яними валунами, з яких сестри збудували собі невеличку хатинку і проводили там свій вільний час. Це була особлива хатинка, побудована магією та за її допомогою вона ставала все більш затишною — чим більше дізнавались дівчата, тим більше вони експериментували і могли поратись з тією хатиною цілий день.
В один з таких днів дівчата вийшли з замку та направились до свого сховку повз замерзлу річку, насолоджуючись першими весняними промінчиками. Дракони, як завжди, були неподалік — розминали крила у високому весняному небі. Раптом погляд Ейріс привернуло щось дивне — на протилежному березі вона побачила, як статний, лискучий олень скинув свої роги прямо край скутої льодом річки.
— Гей, Айлін, ти бачила таке? — дівчина завмерла, як вкопана, проводжаючи поглядом оленя, що, помітивши їх, стрімголов кинувся до лісу.
— Це ж просто олень, ми часто їх бачимо тут, — відповіла Айлін.
— Я хочу ті роги, — сказала Ейріс, цілковито впевнена в своєму бажанні.
— Але ж вони на іншому березі! Це небезпечно!
— Все буде добре, Айлін, — відповіла Ейріс і вже направилась до берега, — лід товстий, він витримає мене!
— Ейріс, не треба, прошу тебе! — Айлін хотіла схопити сестру за руку, але не встигла — та вже мчала берегом, — Будь ласка, зупинись!
Та чорноволосе дівчисько було невгамовним і вже опинилося прямо посеред річки.
— Дивись, Айлін, все добре! — Ейріс обернулася і замахала сестрі рукою, аж раптом почула дивний та зловісний тріск, ніби якась правічна істота зітхнула під її ногами.
Все відбувалось дуже швидко. Ноги Ейріс раптово провалилися у крижану воду. Подих її перехопило і вона не могла навіть скрикнути. Одяг ставав мокрим та важким і тягнув її вниз. Айлін несамовито почала звати на допомогу, привертаючи увагу драконів і Кіріг стрілою кинувся додолу. Побачивши лунку посеред річки, він миттю пірнув у крижану воду. Секунди, здавалось, тягнулись цілу вічність.
Нарешті дракон злетів з води із дівчинкою на спині. Ейріс була при тямі, але дуже злякалась і намертво вчепилась посинівшими руками за шию свого лускатого рятівника.
— Нейлігу, до замку, хутко! — скомандував Кіріг.
Айлін теж була налякана — і за сестру, і за себе — дракон наказав їй сідати собі на спину, щоб вони якомога швидше опинилися вдома, а вона, як з'ясувалося, боялася висоти.
На відміну від Ейріс, яка, отямившись від пригод на льоду, була просто в захваті від польоту верхом на драконі — яка свобода! Світ здавався таким маленьким, а час ніби зупинився. І нічого в той момент не мало значення — ні те, що вона ледь не загинула, ні те, що, скоріше за все, отримає від батька на горіхи, ні те, що вона так і не дістане ті оленячі роги.
Тірнан стояв біля Мев, що сиділа на стільці, бліда, мов сніг, поклавши руку на її плече. Погляд у неї був відсутній.
— Повірити не можу, що ти так необачно повела себе, — сказав король, дивлячись на Ейріс. Дівчата стояли край каміну, вже переодягнені в сухе, і грілися біля вогню. Запах диму наповнював кімнату, але цього разу зовсім не робив затишної атмосфери.
— Вибач, тату, — промовила Ейріс, дивлячись на свої чобітки, — але я так хотіла ті роги... вони були такі красиві...
— Це не виправдовує твоєї поведінки, Ейріс, — Тірнан говорив спокійно, але дівчина радше б погодилася, щоб він вилаяв і випоров її. Ці повчання були нестерпними, — Ти розумієш, що сталося б, якби Кіріга не було поруч?
— Але він завжди поруч! — Ейріс підняла на батька заплакані очі, — Він завжди мене врятує!
— Дракони не завжди будуть поряд з вами, — Тірнану довелося підвищити голос. Інакше до цієї бешкетниці не достукатись, — їх час обмежено і ви маєте це запам'ятати. Затямте собі також і те, що покладатися, в першу чергу, ви маєте тільки на себе. Життя може скластися так, що тільки ви самі зможете врятувати себе. І ви маєте бути до цього готові, — ці слова були важкими для всіх присутніх у кімнаті і Тірнан не вірив, що так скоро буде давати такі життєві уроки своїм донькам, — а тепер ідіть до себе, матері треба відпочити.
Дівчата слухняно вийшли, а Тірнан взяв Мев під руку і відвів її до ліжка, де вона проспала до самого ранку — думка про те, що вона могла втратити доньку так рано сильно вдарила по її здоров'ю.
Наступного дня під дверима їхньої кімнати Ейріс знайшла дивної форми пакунок, що був загорнутий у щільну червону тканину. Розгорнувши його, вона побачила ті самі оленячі роги і їй стало ще більше соромно за те, як нерозважливо вона вчинила і, з усім каяттям ще раз перепросила батьків за обідом.

Але дещо не давало їй спокою. Той політ верхом на драконі почав снитися їй кожної ночі і, зрештою, коли дерева вдяглися у зелене вбрання, вона набралась хоробрості і, під час прогулянки у саду, попросила Кіріга про послугу.
— Це виключено, дитя, — відрізав Кіріг, — я не можу так ризикувати, особливо після того випадку на льоду.
— Але Кірігу, — промова Ейріс вже була заготовлена заздалегідь, — ти ж мій дракон-спостерігач і найкращій друг, хіба ти дозволиш чомусь поганому статися зі мною? І я обіцяю, що буду дуже міцно триматися за тебе!
Кіріг не відповідав і, навіть, відвернувся від дівчини, бо знав, що не витримає її жалібного погляду. Але Ейріс не збиралась здаватись:
— Будь ласкочка, Кірігу! Той політ мені сниться щоночі! Я так хочу ще раз опинитися в небі!
Кіріг смикнувся, щоб повернутись до неї. Він знав, що цю битву він майже програв, але тут Ейріс нанесла фінальний удар:
— Обіцяю, якщо це буде гірше і страшніше, ніж я пам'ятаю, я більше ніколи в тебе цього не попрошу, — Ейріс знала, що вона не злякається, але цей аргумент був дуже вагомим для дракона, який опікується нею.
І Кіріг здався. Зрештою, він і не зміг би довго відмовляти Ейріс, але спробувати було варто — все ж, її безпека у його лапах і він повністю відповідає за неї.
— Ну гаразд, — видихнув дракон, — тільки недовго і невисоко!
Очі дівчини засяяли і вона обійняла Кіріга за шию, як це робила постійно, коли вдячність переповнювала її серце, але щоразу Кіріг червонів би, якщо б міг. Він підігнув передні лапи, запрошуючи Ейріс залізти на його спину.
— Тільки тримайся міцно, як ти і обіцяла!
Дівчина притулилась до драконової шиї і з усією силою обійняла її. Кіріг всіма лапами відштовхнувся від землі і вони вдвох злетіли над зеленим садом. Дракон летів низько, ледь не чіпляючи верхівки дерев своїм брюхом, але Ейріс і цього було достатньо, щоб ще раз впевнитись в тому, що вона шкодує, що не має крил. Вітер грав з її волоссям і ніжно гладив по обличчю, а сонце, здавалося, світило ще яскравіше.
Вони облетіли сад і обережно приземлились біля річки.
— Кірігу, це було фантастично! — Ейріс знову кинулась обіймати дракона, — Я так хочу, щоб всі-всі могли це спробувати! Треба розказати Айлін! — і дівчина, не припиняючи посміхатись, побігла вздовж річки до їх хатинки, де Айлін з Нейлігом займались кам'яним оздобленням для їх сховку.
— Айлін! — закричала Ейріс, підбігаючи до сестри, — Це така дивовижа! Ти маєш це спробувати!
— Що спробувати? — Айлін щиро не розуміла, що сестра має на увазі.
— Літати! — Ейріс схопила сестру за руки і прийнялася стрибати навколо неї, — ми з Кірігом щойно пролетіли від саду аж сюди! Це так чудово! Так захоплююче! Давайте з нами!
— Ейріс, я... — почала Айлін, вивільнившись з цупких рук сестри і потупила очі, — я не можу...
— Ні, можеш, — вмовляти Ейріс вміла, як ніхто інший, — я ж буду поряд! А ти будеш летіти на Нейлігу, він тебе нізащо не впустить, правда, Нейліг? — запал Ейріс був заразний, але Айлін, здається, єдина, хто могла опиратися йому довше за інших.
— Не можу... Ейріс... — Айлін замовкла і зробила глибокий вдих, — я боюсь висоти.
Це зізнання змусило Ейріс посерйознішати. Вона зупинилась і вдумливо придивилась до сестри — не схоже, щоб вона брехала. А ще, здається, їй справді було страшно.
— Коли ми летіли від річки до замку, тоді, весною... — продовжила Айлін, — я тоді дуже злякалась... страшенно! За тебе... і за себе також. Я так сильно боялася, що впаду, що зацепеніла! О, Ейріс, я не можу, правда...
Якийсь час сестри мовчки стояли — Айлін понуривши голову, а Ейріс — пильно дивлячись на неї. Має бути якийсь вихід. Все ж, Айлін не можна було назвати боягузкою, і Ейріс була впевнена, що, якщо Айлін не спробує ще раз злетіти, то буде боятися цього до кінця свого життя. І жалкувати.
— Айлін, — почала Ейріс, знову взявши сестру за руки, — я розумію, що ти тоді перелякалась. Але я знаю тебе, як ніхто і впевнена, що тобі сподобається літати, якщо ти спробуєш ще раз. Хочеш, я полечу на Нейлігу з тобою? Будь ласка, ти маєш це відчути!
Айлін не піднімала очі. Вона також розуміла, що сестра має рацію — їй кортіло злетіти ще раз, бо запал Ейріс все ж дістався її серця. Але той страх... Вона глянула на сестру:
— Якщо ти обіцяєш, що будеш зі мною... — страх все ще не покидав її, але довіра до сестри, врешті-решт, взяла гору.
Ейріс обійняла її, взяла за руку і потягнула до Нейліга. Дракон неохоче підігнув лапи, глянувши на Кіріга — вони обмінялись поглядами, наче без слів погоджуючи щось між собою. Ейріс залізла першою і потягнула сестру за собою.
— Тримайся за мене міцно! — сказала вона, вчепившись у драконячу шию, — І нічого не бійся!
Нейліг видихнув, відштовхнувся і злетів. Кіріг злетів слідом. Ейріс відчула, як сестра затремтіла і тихенько застогнала від страху. Коли дракон вирівнявся і гладенько розсік крилами повітря, Айлін нарешті заспокоїлась і відкрила очі. Вони летіли низько, вздовж берега. Прохолодний вітер обвівав їх, заохочуючи підняти голову та насолоджуватись дурманним запахом квітучої долини.
— Ейріс, це неймовірно! — зрештою промовила Айлін, сама не вірячи своїм словам.
Сонце вже хилилось до горизонту. Приземлившись у саду, Ейріс злізла першою та допомогла сестрі спішитись. Айлін поклала руку на драконячу шию та тихенько подякувала Нейлігу.
— Дякую, Айлін, — Ейріс обійняла сестру, — за те, що довірилась мені.
— Дякую, що була поруч, — відповіла Айлін, міцніше притуляючи Ейріс до себе.
— Але це буде нашою таємницею, — сказала Ейріс і хитро посміхнулась.
— Домовились!
Сестри гучно засміялись, обійнялись ще раз і направились до замку. Ейріс і надалі продовжила літати з Кірігом, але ні вона, ні Айлін, ні їхні дракони не обмовилися жодним словом з королем та королевою. Це був їхній спільний секрет, який вони берегли, як найдорожчу коштовність.