Долі

Десь вище світу цього.

- Ти знову заплутала нитку і усе перекрутила! – знервовано поглянула Доля на сестру.

- В житті й коханні не буває просто, мила! - невесело відповіла Недоля.

- Поглянь, та тут же лиш одні страждання, - не йняла віри Доля, уважно розглядаючись нитку.

- Чому? Там є ще і кохання. Нехай цінують смертні те, що є, бо, кажуть, що лиш Доля їм дає. Нехай щось буде і від мене!

- А потайсвіт для чого ти вплела?

- Бо люди зовсім вже від рук відбились і в віруваннях загубились. Нехай побачать, що не лиш вони існують.

- Шкода їх всіх, - тяжко видихнула Доля. – Заплела трьох в халепу. Чекай, тут ще й четверту приплела?

- Так цікавіше, а чому шкода? – здивувалась Недоля. – Останнє слово не за мною. Це вибір лиш людей, а ми подивимось і потім доплетемо.

Доля й Недоля посміхнулись одна одній та продовжили свою роботу - заплітати життя людей.

Подобається

#4967 в Фентезі
#1624 в Містика/Жахи

Відредаговано: 04.06.2021