4.2. НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

Національна безпека України - комплекс законодавчих та організаційних заходів, спрямованих на захист  державного суверенітету,  територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, військової і інформаційної безпеки, а також життєво-важливих  внутрішніх національних інтересів: громадської злагоди,  релігійної та соціальної  рівності, правопорядку, охорони здоров'я, освіти, науки, рівня соціального захисту та безпечного  довкілля.                                                                 

Державна безпека залежить від зовнішніх та внутрішніх чинників і має формуватись також на основі Безпекової Доктрини. Об’єкти національної безпеки: Сім’я  з гарантіями прав і свобод; Суспільство – з його Духовними, історичними, культурними цінностями, ресурсами та природним середовищем; Суверенна Держава -  з її конституційним ладом.

4.2.1. Зовнішня національна безпека України - залежить від рівня політичної, військової, інформаційної та економічної безпеки.

1. Політична безпека України - комплекс заходів, спрямованих на збереження політичного ладу держави. Основними складовими зовнішньополітичної стабільності мають стати захист територіальної цілісності та недоторканності кордонів, захист зовнішнього державного суверенітету від політичного диктату, політична самостійність держави, пріоритет власних інтересів країни,   збільшення числа держав – стратегічних партнерів та потенційних союзників.

Основними принципами забезпечення політичної безпеки в Україні мають бути спадкоємність традицій державної влади,  баланс політичних інтересів Сім’ї, особи – суспільства – держави,  пріоритет ненасильницьких заходів у вирішенні внутрішніх та зовнішніх політичних проблем,  своєчасність, комплексність та адекватність, збалансованість та інтегрованість політичної безпеки в систему національної безпеки. У свою чергу, вона має передбачати правові норми й діяльність відповідних інститутів безпеки, що гарантують захист політичного суверенітету, територіальної цілісності, політичної незалежності та конституційного ладу держави. Нам потрібно вчитись творити власну державу. кожний громадянин якої має відчути особисту відповідальність за долю України.

2.    Військова безпека -  відповідність правових норм заходам воєнної організації держави, що дає змогу передбачати, стримувати, послідовно знижувати рівень воєнної небезпеки, відбити агресію у разі виникнення конфлікту (війни) та максимально обмежити його негативні наслідки для держави та її громадян. Важливим алгоритмом дій для уникнення воєнного конфлікту є розвідка для прогнозування військових небезпек, оперативне реагування, своєчасне і адекватне проведення превентивних заходів для нейтралізації загроз, деескалація кризи на будь-якій стадії розвитку. Створення єдиної системи технічного, логістичного і тилового забезпечення сил безпеки й оборони. Підготовка для забезпечення своєчасного розгортання військ, забезпечення військ матеріально-технічними засобами. В свою чергу, має бути ефективний цивільний та демократичний контроль над військовою організацією держави з питань належного забезпечення її національної безпеки. Обов’язкове використання в інтересах України систем та механізмів міжнародної колективної безпеки у вигляді дво-  та багатосторонніх безпекових  договорів з дружніми державами.

3. Інформаційна безпека - одна із важливих складових національної безпеки країни. Впровадження в життя держави ефективної інформаційної політики може  розв’язати багато як  внутрішньо, так і зовнішньополітичних питань та не допустити до військових конфліктів. Для цього має бути чітко сформульована національна інформаційна безпекова стратегія.  На жаль, цьому питанню в нашій державі приділяється дуже мало уваги. Саме тому ми програємо інформаційну війну, як нашій войовничій сусідці - Росії так і іншим державам. До 50 км вздовж усього кордону України з іншими державами жителі прикордонних районів України користуються телепередачами і радіоінформацією сусідніх держав. Що в свою чергу на кордонах з Росією призводить до деформованого уявлення громадян про події в Україні та в зоні діючого конфлікту. Крім того, діючі телеканали стали безмірно політизованими, а політичні дискусії на них сіяли і сіють недовіру до існуючої влади та ведуть до розколу в суспільстві.

Злочини «золотої» молоді, правоохоронців та народних депутатів, які наші суди не доводять до справедливого вироку, викликають недовіру громадян до судів і правоохоронних органів та в цілому до засад держави в захисті їх прав. В Інтернетпросторі країни також постійно здійснюються як дезінформацій ні, так і хакерські атаки з боку Росії, що потребує впровадження відповідного невідкладного та адекватного інформаційного захисту всіх сфер державної і суспільної діяльності. Потрібно не тільки стримувати хакерські атаки противника, а і самим їх здійснювати під час війни з метою дестабілізації роботи критичної інфраструктури, банківської системи Росії та діяльності силових міністерств.  Держава має терміново розробити і впровадити методологію власної інформаційної безпеки, формувати відношення громадян до державної таємниці, конфіденційної інформації, що є власністю держави, відкритої інформації, що потребує захисту, та визначити чіткі шляхи побудови систем забезпечення інформаційної безпеки. Має бути сформована дисципліна демократії: стримування деструктивних емоцій, утримання від поширення неправдивих чуток, раціональне відділення фактів від слухів. Має діяти принцип: не використовувати свої переваги в збиток іншим та суспільству.