Сам Господь Бог є творцем та натхненником розбудови гармонійної сім’ї. А Сім’я насьогодні є фундаментальною інституцією для всіх прогресивних суспільств, стосовно виховної ролі батьків та забезпечення Держави інтелектуальними та трудовими ресурсами для її існування й розвитку.
Сім'я була і залишається основним місцем Духовного виховання дітей, становлення особистості, навчання й засвоєння дитиною цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих нашому суспільству. Сім'я разом з дитячими закладами здійснює соціалізацію дитини, як нового члена суспільства в дитячі колективи (дитячий садочок, школа). А під час перебування дитини в організованих дитячих колективах корегує її поведінкові норми та формує в дитини алгоритми взаємовідносин у дитячих колективах.
Це середовище, де виявляється шанобливе ставлення до людської гідності кожного її члена. Через таїнство шлюбу, як наслідку справжнього кохання, формується емоційний аспект сімейних стосунків, у розвитку почуттів двох закоханих людей через діалог, життя чеснотами, довіру, повагу, терпимість та взаєморозуміння.
З огляду на це реформованій Церкві слід розробити правдиві й правильні душпастирські програми підтримки Сім’ї, які були б орієнтовані як на окрему особу, так і на пари, приділивши особливу увагу молодим людям у віці статевого дозрівання і юності, щоб допомогти їм відкрити для себе красу статевості в любові. Завдяки співпраці цих двох інституцій формувалась і має формуватися сьогодні традиційно-культурна спадщина України.
1.3.1. Взаємовідносини Держава – Сім’я.
Сім’я - найголовніша ланка суспільства та основа державотворення. Сім’я - через фізичну й соціокультурну зміну поколінь забезпечує можливість життєдіяльності та й самого існування суспільства та Держави. Завдяки сім’ї народжується найбільше суспільне багатство - людина, вона зростає в сім’ї й формується як її член, патріот та особистість. Це та клітинка, з котрої розпочинається будь-яка Держава. Немає держави без сім’ї. А сімейно-родинні відносини, де присутня Духовність, формують культуру Держави та морально-етичні норми поведінки людини. Без сім’ї неможливе відтворення населення, його соціалізація та утворення всіх інших соціальних інституцій Держави.
Сім’я — це широка мережа людських стосунків, взаємовідношень між поколіннями, переказування людських цінностей, місце глибокого Духовного життя. Сім’я, родина, рідня, династія - все це коріння, стовбур і гілки розлогого генеалогічного дерева людського родоводу та Держави в цілому. Руйнація сімейної клітини в суспільстві неодмінно веде до руїни Держави.
Надмірно розрекламований індивідуалізм (егоцентризм), який вже сформований і вигідний деструктивним силам, руйнує сімейне життя, ослаблює сімейні стосунки, бо індивіди зосереджують своє життя на сповненні особистих бажань, що негативно віддзеркалюється на сім’ї та всьому суспільстві. Сама природа сім’ї, навпаки, протистоїть індивідуалізмові, бо поєднує різних осіб, їхні родини, різні покоління (дідусі, бабусі, онуки, правнуки). Сім’я - це середовище, де виявляється шанобливе ставлення до людської гідності уболівання за кожного її члена. Велике значення має і феліцитологічна функція сім'ї (від лат. слова felicite, що означає — щастя), тобто навчання почувати себе щасливим.
Реалії сьогодення: Сім’я відчуває все меншу підтримку від сучасного суспільства (його різних структур). Держава має нести відповідальність за створення умов і гарантування майбутнього молодому поколінню, аби воно було готове психологічно та мало фінансову можливість створити свої сім’ї, а турбота про становлення таких сімей – це внесок в майбутнє Держави.
Тому мають бути сформовані на Державному рівні, а відповідно належним чином профінансовані наступні Сімейноорієнтовані програми: