Розділ 1

Аня

- Малинка... Солодка ягідко моя, - хрипкий шепіт Пашки губиться десь в моєму волоссі. Сильні чоловічі долоні повільно повзуть по моєму тілу, плавно обвиваючи талію, притискаючи до себе поближче.

Перебуваючи в кільці його рук, я просто забуваю, як дихати.

Одразу ж схлипую, не вірячи своєму щастю. Піднімаюся навшпиньки, щоб хоч трохи зрівняти нашу різницю в зрості. Мої руки відразу ж охоплюють його міцну шию, невагомо погладжують чоловічу потилицю, плутаються в короткому темному волоссі. Кінчики пальців аж поколює від бажання перебрати, приголубити кожну окрему волосинку, постійно чіпати, ніколи не відпускати.

Знайомий деревний аромат молодого чоловіка забирається під шкіру, спалахуючи міріадами спогадів, в яких тільки ми з ним удвох.

У серці розливається блаженне тепло, сонячним світлом заповнюючи всередині мене всю порожнечу, що утворилася за кілька останніх місяців. Як же давно я до нього не торкалася!

Гладжу широкі плечі, накачані руки, трусь носом об білу сорочку на його грудях.

Пашка видає здавлений стогін. Відсторонюється та охоплює долонями мої палаючі щоки.

Раптом відчуваю його губи на своїх губах. Світ крутиться навколо мене, розпадаючись на мільйон частинок, щоб потім зібратися в химерному калейдоскопі неземного блаженства.

Кров мчить по венах з невідомою силою, гулом віддається в скронях, стікаючи в моє величезне любляче серце, що б'ється під легким квітчастим платтям.

 Важко дихаючи, Пашка раптом зупиняється. Трохи подається назад. Піднімає на мене погляд, в якому читається непередавана ніжність. Проводить тильною стороною долоні по моїй щоці.

Я відчуваю, як горять губи від його поцілунків, як палає шкіра від його дотиків.

- Я кохаю тебе, моя Малинка, - видихає він в мої відкриті губи. Його зізнання осідає на моїх почервонілих від його невинної ласки вустах.

- Я кохаю тебе, мій Адміралов, - відлунюють в мені відгомони шаленої пристрасті.

Його погляд спалахує і виблискує. У ньому ясно читається зараз тільки одне на двох почуття - і це наше взаємне всепоглинаюче перше кохання.

Пашка знову притягує мене до себе, викликаючи цілий караван мурашок, бадьоро простують по моєму хребту. Солодкий трепет охоплює мене, як завжди, коли він знаходиться так близько. Ноги підкошуються, але впасти я не боюся - я так сильно притиснута до міцного чоловічого тіла, що просто зависну між небом і землею. Так близько до кохаюче-коханого серця.

Ми повністю одягнені, це прості обійми, але вони відчуваються так гостро-гостро, чого не кожна близькість може дати.

М'які вимогливі губи молодого чоловіка знову відшукують мої, натискаючи на серці на невидиму кнопку. Ту саму, яка запускає мою душу в далекий космос.

Хвилі задоволення накочуються на нашу загальну затуманену свідомість. Одну на двох.

Світ тремтить і розсипається на яскраві палаючі шматочки. Кометами привабливого щастя розлітаються по небосхилу думки.

Дихання не вистачає, в цьому Всесвіті різко закінчується кисень. Мене розпирає від щемливих почуттів.

***

- Аню, сонечко! Ти чого? - вирвав мене з рук Адміралова смутно знайомий дівчачий голос.

Спершу я навіть не змогла збагнути, де я перебуваю. Зависла десь між сном і дійсністю.

Спогади про його сильні руки накрили величезною лавиною. Душать. Не дають дихати.

Мені знову стало так боляче, ніби я повернулася на кілька місяців назад. У той же вечір. Ніби знову стою майже роздягнена в будинку його найкращого друга.

- Вона що, плаче? - схвильовано пролунав хтось поруч. Мабуть, новенька, яку до нас тільки вчора підселили.

- Так. Але ти їй про це не кажи, - по голосу було чутно Поліну. - Аня на це реагує вкрай погано.

Відчувши дотики до своїх мокрих щік, я тільки сильніше зціпила зуби. Ревіти зараз - зовсім не варіант. Хоча... в принципі, це вже не має значення...

- Анечко, прокидайся, - це вже Соня. Відкинула з мене наскрізь промоклу біля обличчя ковдру. - Давай вставай. Нам вже на пари треба.

Важке зітхання.

Я розплющила вії.

- Умивайся, - в моїх руках відразу ж опинилися рушник та футляр з пастою і зубною щіткою.

Соня накинула на мене халат. Поліна вже відчинила двері, що вели в коридор. Обидві зробили вигляд, що нічого не сталося. Тільки новенька... забула, як її звали... ховала свій зацікавлений погляд.

На негнучких ногах я вийшла за двері. Зараз мені було абсолютно все одно, чи будуть обговорювати мене за спиною дівчата або Соня з Полею просто промиють новенькій мізки.

За ці місяці я звикла прокидатися в сльозах, звикла жити з болем, існувати без серця...

Але ніяк не можу звикнути - не шкодувати, що попереду мене чекає ще один день...

Ще один день без нього...

***

Я повільно допленталася до душових. Відстояла свою чергу в ланцюжку таких же похмурих з ранку студентів, щоб потім з так і не зниклою в мені гидливістю відкрутити залізну ручку старого крана.

Зробила глибокий вдих та, склавши руки човником, полила солоне обличчя кришталевою крижаною водою. Здригнувшись, я продовжила свої ранкові тортури. Руки зводило від водопровідної свіжості, але я не переставала вмиватися. Як заведена плескала і плескала на свою шкіру прозору блискучу в світлі ламп рідину, ніби намагаючись вимити свою душу.

- Малиновська! Закінчуй купатися! Ти тут не одна! Всім зуби почистити потрібно! - закричав хтось із дівчат.

Я ніяк не відреагувала на ці фрази, продовжуючи свої ранкові процедури. Поки вся черга мені перемивала кістки, я встигла повністю привести себе до ладу.

Мовчки розгорнулася та відправилася по коридору назад.

Біля дверей в нашу кімнату трохи затрималася. Не те, щоб я хотіла послухати, про що будуть спілкуватися мої сусідки, ні, але я хотіла зробити глибокий вдих та начепити на себе нейтральний вираз обличчя, який носила останнім часом. Тільки під час сну я повністю розкривалася. Плавилася, потопаючи в його обіймах. І, як підсумок, нестримно ридала під ранок.