Розділ 21

Коли Марго нарешті спустилася на перший поверх, у вітальні вже панував відносний, контрольований Настею порядок. Локкі спав на спинці дивана, нагадуючи пухнасту хмаринку, а Ромул, змирившись зі своїм пластиковим конусом, похмуро гриз гумову кістку під столом. Діти були зайняті сніданком.

Марго зробила собі легкий трав'яний чай — каву довелося обмежити через вагітність — і сіла в глибоке крісло, ввімкнувши плазму на стіні.

По всіх місцевих каналах ішла пряма трансляція.

Внизу екрана світився напис: «Влад Лісовський. Кандидат у мери міста: програма безпеки та розвитку».

Влад стояв перед десятком мікрофонів. Він виглядав бездоганно: строгий чорний костюм, білосніжна сорочка і та сама темна шовкова краватка, зав'язана ідеальним вузлом. Його обличчя було непроникним, а голос лунав рівно, з тією фірмовою сталевою ноткою, яка змушувала журналістів замовкати й слухати.

Він відповідав на гострі запитання про кримінал, не кліпнувши й оком. Справжній хижак, який вийшов на політичне полювання і не збирався залишати конкурентам жодного шансу.

— Пане Лісовський, — вигукнула якась журналістка з першого ряду, — ваші опоненти закидають вам надмірну жорсткість у веденні справ. Ви сьогодні навіть запізнилися на початок власної пресконференції на цілу годину! Це прояв неповаги до виборців?

Камера взяла Влада крупним планом. Марго завмерла з чашкою біля губ.

Кандидат у мери ледь помітно, самими куточками губ, усміхнувся — так, що це побачила лише вона одна. Його пальці на секунду торкнулися вузла тієї самої темної краватки, ніби перевіряючи, чи добре вона затягнута.

— Моє запізнення, — спокійно відповів Влад, дивлячись прямо в об'єктив камери, ніби просто в очі Марго, — було викликане невідкладними сімейними питаннями. Я завжди ставлю безпеку та спокій своєї родини на перше місце. І саме такий підхід я збираюся застосувати до нашого міста. Жодних компромісів, коли йдеться про тих, кого я захищаю.

«Справжній чоловік може керувати містом, вести за собою тисячі й утримувати непорушну владу, але тільки поруч зі своєю жінкою він дозволяє собі бути по-справжньому живим, обертаючи навіть найсуворіші правила на їхню спільну, солодку таємницю».

Зал схвально загув. Піарники Барса за кадром, мабуть, видихнули з полегшенням.

Марго тихо розсміялася, відкинувшись на спинку крісла.

«Сімейні питання», значить.

 Місто бачило в ньому грізного лідера, непробивну скелю. А вона знала, як цей лідер втрачав контроль від її шепоту і як його руки тремтіли, розв'язуючи шовк на її зап'ястях.

Вона вимкнула телевізор, відчуваючи приємне тепло внизу живота. Попереду був день, і їй потрібно було виконати його прохання.

Марго піднялася і попрямувала до гардеробної. Влад сказав:

— Збери трохи речей. Небагато.

Вона провела ці кілька годин зі Златою та Мироном, дозволяючи собі просто розчинитися в їхньому дитячому галасі. Коли настав час збиратися, Настя легко перехопила ініціативу, захопивши їх новою грою. Залишалося лише тихо сподіватися, що до їхнього повернення білосніжний Локкі знову не змінить свій окрас на щось радикальне під керівництвом цієї креативної команди.

У спальні панувала заспокійлива тиша. Вона повільно опустила долоню на живіт, обережно погладжуючи ледь помітний вигин, який із кожним днем ставав дедалі округлішим.

Вона заплющила очі.

«Іноді найбільший біль завдають не відкриті вороги, а ті, кого ти колись вважала своєю опорою, чиї рішення перекреслили все, що було для тебе цінним».

Раптом у пам’яті непрохано спливло обличчя Олега. Думки самі собою повернулися в те далеке, примарне минуле, яке досі іноді відгукувалося глухим болем у грудях. Чому? Коли саме все пішло шкереберть? Адже він був для неї не просто людиною з минулого — він був важливий, був тим, кому вона беззастережно довіряла. Як так сталося, що людина, яка мала захищати, перетворилася на ще один шрам на її серці? У який момент між ними пролягла ця прірва, яку вже ніколи не заповнити?

Як же кардинально змінилося її життя лише за останній рік… Від стертої пам’яті, клітки Сашка та постійного страху — до цієї Фортеці, де вона нарешті дихає на повні груди. Від жінки, яка боялася власної тіні, до Відьми, яка носить під серцем нове життя і готова перегризти горло будь-кому за свою зграю.