Епілог

Минув рік, наповнений ароматом кориці та запахом свіжої фарби.
Весілля Артема та Софії відбулося в "Проєкті 'Кориця': Студія Солодощів" — будівлі, що стала символом їхнього нового, спільного життя, збудованого на довірі, а не на паперах. Наречена була в неідеально-ідеальній сукні, а наречений демонстрував радість, яка була настільки ж неконтрольованою, наскільки й справжньою.
Артем повністю змінив свою кар'єру, заснувавши архітектурну студію "Хаос та Структура". Вони спеціалізувалися на проєктуванні живих, затишних просторів. Його точність тепер служила для забезпечення надійності фундаменту, а її творче бачення — для наповнення простору душею. Артем виграв набагато більше, ніж будь-який тендер — він виграв життя, де найбільшою цінністю був час, проведений із Софією, а не ідеально чиста вітальня.
Софія керувала своєю успішною пекарнею. Її фірмове печиво "Контракт" (ідеально випечене, але з одним неідеальним карамельним патьоком) стало хітом.
Вони переїхали у свій новий лофт, де найбільшою кімнатою була, звісно, величезна, відкрита кухня. І вона завжди була в безладді, завжди пахла ваніллю та шоколадом, і Артем щовечора, повертаючись додому, вважав цей безлад найпрекраснішою картиною у світі.
Одного вечора, Артем вручив Софії креслення дитячої кімнати.
— Я зробив її асиметричною, — сказав він, обіймаючи вагітну дружину. — Щоб наш малюк із першого дня знав: хаос — це норма, а справжня любов — це міцна основа.
Софія поцілувала його. Вони дивилися на макет свого життя, яке, нарешті, було побудоване на коханні.
Натяк на Історію Максима:
Кілька тижнів по тому, під час тихої недільної прогулянки у парку, Артем та Софія зустріли Максима Ковальського. Він не був у діловому костюмі, а сидів на лавці, повністю занурений у читання... дитячої книжки.
— Максиме? — здивовано запитав Артем.
— Вітаю, Артеме. Софіє, — його тон був менш цинічним, ніж зазвичай. — Я тут у справах.
Софія помітила, що поряд із Максимом сидить маленька, дуже серйозна дівчинка з двома кісками, яка дивилася на нього з обережною довірою.
— Ти знайшов новий тендер? — усміхнувся Артем.
— Набагато складніший, — зітхнув Максим, але в його очах була дивна, нова теплота. — Це Марійка. Я її... опікун. Тимчасовий. І я не маю жодного плану, як керувати цим хаосом.
Максим подивився на них, на їхній спокій і тепло.
— Ваша "стабільність" здається мені більш правдоподібною. А мені потрібен не контракт, а інструкція. І, здається, мені доведеться будувати не хмарочоси, а довіру.
Він посміхнувся, і це була перша щира, нецинічна посмішка, яку вони бачили.
Кінець.

Готові побачити, як ідеальний план Максима Ковальського зруйнує... балерина?

​Життя — це не тендер, і навіть найуспішніший бізнесмен може провалити "контракт" із власним серцем. Забудьте про графіки та чіткі дедлайни. Наступна історія — про те, як хаос, на ім'я Емілія, і мрія маленької Марійки змінюють усі правила.

​Чи зможе він відмовитися від контролю заради непередбачуваного щастя? Дізнайтеся у новій книзі циклу — "Контракт на щастя". Уже на платформі