Глава 3

Іподром клекотів життям: люди займалися верховою їздою, перевіряли спорядження, жартували й сперечалися. Адель їхала на коні через смугу перешкод, відчуваючи, як кожен рух тіла тварини відгукується на її команди.
І раптом перед нею виріс туман. Густий, важкий, із власним диханням. Усередині нього проступив силует.
Адель різко зупинила коня.
— Зефар… що сталося?
Відповідь вдарила не словами, а тиском змісту. Вона зітхнула, зіскочила з коня й повела його до стайні.
Туман рухався слідом, не відстаючи ні на крок. Здавалося, Зефар не збирався відпускати її так просто.
— Ти міг би хоча б з’явитися нормально, — пробурмотіла вона, відчиняючи двері.
Відповідь прийшла образами: дівчина в кайданах, рот затягнутий темною тканиною; позаду — люди, їхні обличчя розмиті, але жорстокі. На обличчі дівчини — страх і відчай.
Адель завмерла. Це було не попередження.
Це був поклик.
— Гаразд, — сказала вона тихо. — Я прийду.
Кінь тривожно пирхнув, ніби підтверджуючи сказане.
— Що, все так погано?.. А Матар?
Відповідь обрушилась раптово. Її обличчя скривилося від жаху.
— Не може бути… — прошепотіла вона.
Не роздумуючи, Адель ступила в туман.
Сефарина металася по кімнаті, вона вже годину не могла знайти візитку.
— Чорт! Куди ж я її поділа??
Треба ж записатися!
Але візитка, ніби випарувалася!!
Я ж поклала її на тумбочку!!
Дівчина продовжувала метушитися по квартирі, шукаючи, потім вирішила не витрачати час і зателефонувати тітці, щоб ще раз уточнити номер, але Олена не відповідала!!
Дівчина ще раз обійшла всі кути!!
Як раптом почула позаду себе якийсь шум!!
Обернувшись, вона вскрикнула — на старому бабусиному кріслі сиділа молода дівчина!
Літ 28,
у довгій шкіряній сукні з розрізом і з тростиною!
А поруч стояв хлопець у костюмі!
— Ви хто??? Як ви сюди потрапили? Ви злодії, я зараз поліцію викличу! — почала захищатися Сефарина.
— Ти візитку шукаєш? — спокійно запитала дівчина.
— Тоді знай, що не туди тобі!
— Ви хто??
— Я? — дівчина усміхнулася. Вставши з крісла, вона пройшлася по кімнаті. Підійшовши до фотографій бабусі та мами, взяла їх у руки:
— Матар, Зараїна… — потім поставила їх на місце і продовжила:
— Я хранителька твого роду! Аделіна!!
— А це Зефар. Не бійся його, він дивний, але безпечний!
Неочікувано пролунав стук у двері.
— Хто це? — запитала дівчина. — Ти гостей чекаєш?
Сефарина підійшла й подивилася у вічко.
— Це сусідка знизу… знову щось потрібно!!! Мила старенька, але… — не встигла договорити, як Аделіна перервала її:
— Не відчиняй, від цього моменту тебе немає вдома!!!
— Але я завжди… їй…
— Знаю, що ти завжди, тепер тебе немає!!!
— Зефар! Можеш іти!
Він лише вклонівся їй і зник у тумані!!
Аделіна пройшла на кухню, взяла яблуко та запропонувала дівчині.
Але Сефарина відмовилася.
— Дарма… Бачу, ти дуже схудла! Але їсти треба, візьми!!
— Ні, дякую, я вже їла…
— Ти їла шаурму? — строго сказала Аделіна. — Це сміття!! А не їжа!! І те, що це їжа богів, так говорять лише ті, для кого недоступна інша їжа!!
— А яблука… ось це!!! Ось це сила!!!
Знаєш, хто править світом!?
Вона подивилася на Сефарину й усміхнулася:
— Яблука!! Через них вигнали з раю… Вони на телефонах!! У піснях, у мультфільмах!
І чорт знає де ще!!
Тож їж!!
— Я візьму пиріг. Аделіна, ви хочете пиріг??
— Який пиріг? — здивувалася вона.
— Елена принесла вчора !зараз принесу!!
— Стоп!! Його немає!!
— Що? Як немає!?
— Він усе одно жахливий, ти ж знаєш Елену, їй лише б швидкі вуглеводи засунути!!! Ні, така їжа тобі не підходить, тому я наказала Зефару викинути його!!
Сефарина в недовірі підійшла до холодильника й заглянувши всередину, обліпла очима!!
Багато овочів і різного м’яса, риби!!!
І ще щось!!
— Звідки це?? — здивовано запитала дівчина.
Але Аделіна її не слухала:
— Те, що тобі казали, неправда й брехня!!!
— Ось зроби зачіску, нафарбуйся, зроби щось, підніми собі настрій, і життя заграє новими барвами, і він повернеться, і всі будуть без розуму від тебе…!!
— Ти сама в це віриш?
— Спочатку внутрішній стержень, а потім усе інше!
— Почни з правильного харчування та тренувань, а ще з самоповаги теж непогано було б!!
Сказавши це, вона відкусила яблуко і розчинилася, наче її й не було!