Глава 1

Вона повернулася з вечірніх акторських курсів, які були додатковими в училищі. Сефарина, хоч і навчалася на режисера, дуже любила акторську майстерність. Але в училищі їй не щастило — її не приймали одногрупники, бо курсові роботи Сефарини були найкращими, і всі викладачі її хвалили. Це дуже не подобалося іншим. На акторських курсах траплялося таке саме, і інколи дівчині здавалося, що вона проклята.

А  все так красиво починалося: вона вступила і познайомилася з Андріаном. Вони полюбили одне одного з першого погляду, і все здавалося прекрасним. Вони мріяли разом навчатися на режисерів і знімати фільми. Але одногрупники налаштували його проти неї, і буквально через тиждень після вступу вони розсталися. А він ще й насміхався з її робіт.

Подумати тільки — в один момент людина, з якою ти був на одній хвилі, просто бере і перечеркне всю вашу історію! І ще й йде до Маріанни, яка від самого початку навчання терпіти Сефарину не могла.

Сефарина тихо зайшла до квартири, майже на ціпочках. Із бабусиної кімнати доносилися голоси з телевізора. Дівчина не хотіла турбувати бабусю своїми проблемами, бо та нічого не підозрювала і просто дивилася серіал.

Якби бабуся побачила її зараз, то не відстала б із розпитуваннями!

Вона вже підходила до кімнати, як її окликнув голос:

— Сефа!
Ти прийшла, а чому не подзвонила у дзвінок? Я б відкрила! Щось трапилось?

Дівчина неохоче повернулася і вже хотіла строго відповісти, але, побачивши сяюче обличчя бабусі, не змогла встояти і розплакалася:

— Бабусю, мені погано!

Вони зайшли до кімнати. Сефарина впала на ліжко і плакала. Матар сіла поруч і почала гладити дівчину по голові, заспокоюючи:

— Що трапилось, малятко? Хто тебе так образив? Знову Маріанна на акторських парах кинув якусь гидоту в душу?

— І це теж! — плакала дівчина. — Пам’ятаєш ті парфуми, що ти мені подарувала на день народження?

— А як же! З ароматом троянд! Їх дуже любила твоя мама!

— Маріанні вони не сподобалися… Знаєш, що вона зробила? Вона змочила серветку в каві і витерла мені шию, бо сказала: «Від тебе смердить! Чому всі повинні задихатися?»

Матар стиснула кулаки, на яких одразу проступили вени:

— Оце сволота! І що ти зробила?

— Нічого… нічого, мене як паралізувало! І так завжди, і з усім. І ще Андріан пішов від мене!

— Ви з ним розсталися!? — спокійно сказала Матар. — Не нервуйся. Зберися. Те, що з тобою сталося, не страшно.

Матар накрила на стіл, вони сіли вечеряти.

— Не звертай уваги! Знайдеш ще свою долю! А парфуми — найкращі! І з ароматом троянд! Коли твоя мама була жива, у нас вдома завжди були троянди. І ось інколи на річницю її смерті я відчуваю цей запах… Ніби вона знову з нами!

— Їй було 26, коли вона пішла…

— Так, але вона залишила мені найкращий подарунок — тебе!

— А яка вона була?

— Ооо, Зараїна! Вона була прекрасна! Всім допомагала, завжди підтримувала у важку хвилину! Незважаючи на все горе, що їй завдав твій батько, її нічого не зламало. Про таких у нас кажуть: хрупке тіло, але стальна душа!

— Бо не важливо, скільки бруду на тебе летить, важливо, щоб душа не забруднилася! І якщо не заплямуєшся, значить ти сильна людина, і нічого тебе вже не зламає!

— Маріанна красива… І Андріан теж.

— А по душі що? — запитала Матар.

— Її можна побачити? — здивувалася Сефарина.

— Звісно! І для цього нічого не треба робити й практикувати, як люблять робити всі «просвітлені». Сьогодні, наприклад, ти побачила їхні душі! Відразливі, скажи!

— У людини завжди дві сторони — темна і світла. І між ними міст, по якому балансує людина. Головне — не впадати у крайнощі. Будда називав це золотою серединою. Це і є мудрість. Ті, хто обирає темну сторону, падають під її тягарем. А ті, хто обирає світлу, теж страждають, бо це приймають за слабкість. Але якщо з’єднати і не слухати того, хто живе під мостом, ти ніколи не заблукаєш і не загубишся. Твої друзі, мабуть, слухають його і впали в темну ніч.

Вони продовжували вечеряти і розмовляти. У повітрі пахло борщем і чаєм із травами.