Розділ 12

Арій

  Коли ми з Владою повернулися до мого кабінету, Корнеліус вже був не один. Андреас вальяжно розсівшись у моєму кріслі, розглядав зв’язаного чоловіка.

  — Як ти сюди зайшов? — друг сюди ходить дійсно як до себе. 

  — Я що мав в коридорі чекати? — огризнувся він. Андреас змінився в лиці, як тільки Влада підштовхнула мене з проходу та зачинила за нами двері.

  — Хтось мені пояснить, що тут твориться? Адо, що з тобою сталося і що це за… — друг абстрактно махнув в сторону в’язня.

  — Панове, мені здається прийшов час розкрити карти. — Влада виступила вперід. Її поранене лице виражає рішучість.

  — Що ти маєш на увазі? — обережно запитав я.

  — Як ти у Ф'їндже так довго протримався, Арію? Сумніваюся, що це я така прекрасна актриса. Хоча тут два варіанти: або ви такі тугодуми, або справді я добре граю. — дівчина зухвало пройшла до диванчика. Без краплі грації вона сіла.

  — Владо, якщо це справжнє твоє ім'я, повідай но нам про що ти? — Андреас вперся поглядом у студентку.

  — Як батьки назвали, так і звуся. — огризнулася вона, але тут же повернулася до серйозного тону. — Останні місяці я шукала вбивцю месса Рената. Я була з ним в його останні миті життя. Отравлений лист мав послабити його достатньо, щоб хтось зміг розпитати. Проте месс порізався і отрута попала в кров. Результат вам відомий. У кабінеті були речі і документи, які не повинні були б потрапити у чужі руки. Месс Ренат просив, щоб я завершила його справи. Тому повідомлення переправляла я. А ось оце, мабуть, він хотів передати тобі, Арію. — Влада зняла ланцюжок з шиї та протягнула його мені. Роль підвіски грав перстень. Болісно знайомий перстень, який на заручини мама татові подарувала.

  З секундною затримкою я таки прийняв перстень, щоб зразу його одягнути. Зараз немає часу на розглядання його.

  — Решту пропоную обговорити пізніше. А поки краще розібратися з Корнеліусом. У нього можуть бути поплічники.

  — З цим я розберуся. — підвівся Андреас. — По-живе поки у відділку, а далі камеру підберемо. Вас, юна леді, теж допитаємо, але спочатку у медпункт. Ар, не спускати з неї очей. Завтра продовжимо.

  Розкомандувався тут. Андреасу б в генерали, а то реально готовий прийняти його командування та виконувати сказане.

  Ми втрьох акуратно, щоб без свідків, вивели Корнеліуса до андреасової машини. Вже з розгрузкою йому підлеглі допоможуть.

  — Ходімо, месса Джит тебе підлатає.

  — Не боїшся, що подумає, що це діло рук твоїх? — вирішила підколоти дівчина, але всеж пішла у потрібному напрямку.

  — Якщо підставиш мене, від завтрашнього допиту тебе це не врятує. — я б зараз почав, але мені боляче дивитися на побиту дівчину і мучити її ще й морально.

  — Я не збиралася відлинювати чи підставляти тебе. — дивлячись виключно прямо, повідомила Влада.

  — До речі, тебе Іветта шукала. Як думаєш, вона може бути заодно з Корнеліусом?

  — Сумніваюся. Звісно вона ще та сучка, але не зла. А от Корнеліуса вона недолюблює ще більше ніж мене. Треба буде ще до Іветти заскочити, повідомити, що я жива і продинамила не спеціально.

  — Продинамила? — дивне слово.

  — Якось іншим разом поясню. — сказала Влада, стукаючи у двері. Ми досягли першого пункту призначення.

  Влада

  Щось в останній час я зачастила на вогник до месси Джит. Дома я так часто у лікарів не бувала. Хіба, якщо не брати до уваги канікул у селі. Але гадаю, дідусь-лікар не рахується. Зверталася я до нього точно не як до медика.

  — Дитино, що з тобою трапилося? — не встигла я й дверей зачинити, як всполошилася літня жінка. Її погляд піднявся вище рівня моєї голови. Вона тут же нахмурилася, вперши руки в боки. — В які неприємності ти її втянув?! Більше двох літ жила собі дівчинка спокійно, а тут ти заявився! — не заспокоювалася месса. Проте за час своїх нарікань, вона встигла всадити мене на кушетку та всучила пакет з льодом. — Владочко, дуже болить? — месса Джит поводить себе як найкраща в світі турботлива тітонька або бабуся.

  — Не страшно. — хоч вдячно, та відмахнулася я. — І прошу, не сваріть Арія. Він мені допоміг.

  От я його захищаю, а він зле зиркає на мене. Правда лікарка теж глянула на мене зі здивуванням. А я що? Я тепер впевнена, що розмова, яку я чула, коли Арій приніс мене сюди минулого разу, не була глюком. 

  Месса відійшла за якимись мазями, а от Арій продовжував спопеляти мене поглядом, який я успішно відзеркалила.

  — Досить витріщатися, капіляри полопаються. — дістали мене ці дивоглядки. — Я знаю, що ви були знайомі ще до того як ти почав тут викладати. Не переживай, палити контору не в моїх інтересах.

  Як не дивно, але моя нагла промова спрацювала і чоловік розслабився трішки. Чучуть… капочку, але ж розслабився.

З підрехтованим лицем месса Джит відпустила мене через десять хвилин. Через день другий буду такою ж гарною як завжди. Магія може і сильна та не творить чудеса. Щоб відразу все вилікувати знадобиться прорва сили, крім того це шкідливо відізветься на організмі, оскільки рани загоюються за рахунок тілесних резервів.

  Далі наші з Арієм дороги не розійшлися. Він вирішив провести мене спочатку до Іветти, а потім у мою кімнату.

  — Я знаю дорогу і сама можу дійти. — повідомила я. Раптом хтось не в курсі.

  — Я знаю. — от і вся відповідь.

  Перед іветтиною кімнатою Арій таки зволив сказати більше двох слів.

  — Постарайся пошвидше поговорити і навіть не здумай тікати.

  — Можу поклястися, що і в планах не було тікати.

  Пощастило, що Іветта знайшлася у своїй кімнаті.

  — Я хотіла перепросити, що нам не вийшло поговорити. — з ходу випалила я поки не передумала і не пішла до себе.

  — Я взагалі-то… — Іветта запнулася  розгледівши, що, звісно моє лице. — Що трапилося?

  — Тепер все добре. Завтра я зможу тобі розповісти більше. Бувай. — так слабодушно я втекла з її кімнати.

  — Владо!

  Втім схопивши Арія за руку я швидкоруч відімкнула свою кімнату та запихнула його туди. Якось я ще не готова до діалогу з Іветтою. Поняття не маю, що їй казати, особливо щодо причастності Корнеліуса до всього. Розумію, що з однієї сторони вона буде рада серйозній причині його збутися, а з іншого в неї теж можуть виникнути проблеми.