Розділ 5

Влада

  Перший день другого семестру. З хвилини на хвилину почнеться пара з теорії магії. Мабуть її знову буде вести ректор...

  — Я чула, що в нас буде новий викладач. Він молодий і красунчик. Моя сестра заносила документи ректору і бачила його. — щебетала дівиця позаду мене своїй подрузі.

  Ніколи не розуміла таких дурочок (фентезі академки не рахуються). Їх таких не один десяток. І якщо кожна буде вішатися на чоловіка... Він буде або просто посилати їх подалі, або користуватися доступним асортиментом, який сам в руки лізе.

  До речі, щебетушка правду казала. Новий викладач нічого собі такий. Високий шатен, симпатичний, з правильними рисами лиця. І я його якби знаю. Тиждень тому провела до могили месса Рената. Судячи з реакції вони були більше ніж просто знайомими.

  — Дорогі студенти, знайомитися будемо поступово, бо я вас всіх за раз не запам'ятаю. Моє ім'я Арон. З сьогоднішнього дня курс теорії магії вестиму у вас я. Для початку хотілося б оцінити ваші знання. Я покличу до дошки кілька випадкових людей. — чоловік повернувся до нас спиною, — Останній ряд третій зліва, перший ряд п'ятий з права і третій ряд перший зліва. Названі студенти, прошу вийти.

  Цікава в нього методика відбору. В принципі нічим не гірша за інші. Що ж слід чимчикувати до нього. Як на зло, останньою назвав мене.

  Наше тріо складалося з мене, Іветти і якогось пацана. Гадаю ідіотизм судити людину по вигляду але цей хлопець виглядає дураком. Буквально через хвилину він це підтвердив, не розв'язавши найпростішого рівняння вливання сили у закляття вогню, щоб запалити свічку.

  Наступною була Іветта. Вона добре впоралася з поставленою задачею, не забувши підморгнути мессу Арону.

  Я стою і витріщаюся на свій приклад. Якої відповіді він від мене хоче? Можу дати найпростішу або розгорнуту. Тільки другий варіант за програмою не вивчають.

  — Якщо нам потрібне світіння, достатньо влити дві одиниці сили при такому розмірі. Якщо захочеться зробити вогняне кільце — десять одиниць, вектор виходу зменшити утричі і спрямувати усередину.

  — Вірно, мессо....

  — Влада.

  — Мессо Владо. Можете сідати. — коли я зайняла своє місце, викладач продовжив, — Амплітуда щось завелика. Це або месса Влада — геній або комусь слід зайнятись навчанням. Тим не менш ми продовжимо. Через урок отримаєте маленьку самостійну роботу.

  З одної сторони його похвала приємна, а з іншої міг би задумливо помовчати і мені не слід було вимахуватися. Хоча давно не звертаю увагу на косі погляди одногрупників. Радує, що темну вони не влаштують як в книжках/фільмах. Сподіваюся.

  Заняття пройшло чудово. Месс Арон доступно пояснював тему, роз'яснював незрозумілі деталі і наводив приклади з практичного застосування. Мрія, а не викладач. Не те що більшість моїх вчительок зі школи, які відговорювалися від усього тим, що це знадобиться на ЗНО або задавали на домашнє завдання самим шукати навіщо нам це треба.

  Решта дня нічим не відрізнялася від попередніх.

∆ ∆ ∆

  За звичкою з печер я вирішила повернутися через кабінет месса Рената. Хто ж знав, що його віддали мессу Арону. Звісно, логічно подумати забула.

  Я вже підходила до дверей, коли почула кроки по ту сторону, поворот ключа в замку. Все довкола наче уповільнилося й пришвидшилося одночасно. М'яко ступаючи по килиму, намагаючись не видавати звуків я заховалася під стіл. Якраз вчасно.

  У кімнату зайшло двоє. Звук, як хтось поклав склянки, потім щось в них налив.

  — Хороший віскі. — голос чоловічий, незнайомий, приємний.

  — Сам не очікував знайти тут щось подібне. Мабуть, дідусю хтось подарував, от і зосталося. — а це вже месс Арон. Якось раптом мене дуже зацікавила їхня розмова.

  — Я дістав звіт. — стукіт. Склянки знову на столі, — Можу коротко переказати. — учитель, напевно, кивнув, бо його співрозмовник продовжив. — Лист з рицином. Списали на те, що адрес переплутав листоноша. Отруїтеля так і не знайшли. В папці є фото приміщення. Сам побачиш, що щось забрали. Всі сховки були відкриті.

  — Знаєш, що мене бентежить, Андреас? Похорони були чотири місяці тому, а останнє повідомлення я отримав три тижні тому.

  — Гадаєш...? Арію, вбивця далі в академії! Тепер ти будеш розслідувати це діло не тільки як особисте. В нас завівся шпигун. А що якщо він працює на Каяна? Цей гадьониш і не таке втнути може.

  — Дякую, Андреас. За те що ти зі мною і допомагаєш.

  — Та ладно тобі. Ар, ти ж мені як брат. Тим більше з цього діла я теж матиму свої плюшки.

  Значить, от який той Арій — шпигун, внук месса Рената.

  Поки ці двоє «братів» покинули кабінет, я думала, що вже не розігнуся. М'язи затерпли, страшне. Ще й в свою кімнату тепер не попасти. Доведеться ночувати в печері. Радує, що там є диванчик і хоч якийсь перекус. Хоча шкода, що диванчик не такий як у мене вдома, той ще розкладається.