Розділ 4

Влада

  Істерику перериває логічне мислення. Мені слід відкинути емоції і щось зробити. Першим ділом я знаходжу печеру з джерельною водою. Треба вмитися, стерти сліди сліз. Вода льодяна. Я могла би скористатися озерцем з гарячим джерелом  але холод краще приводить до тями.

  Тепер можна появитися в їдальні, щоб мене побачили. Переглянуті фільми і прочитані книги навчили, що завжди треба мати алібі. Незалежно винен ти чи ні.

  Кусок в горло не лізе. Я пересилюю себе і з'їдаю весь обід, не відчуваючи смаку.

  Коротку дорогу до кабінету наставника я долала черепашачим темпом. Страшно заходити, знаючи, що мене там очікує. Можна було би обійтися без цієї гри. Але я не можу дозволити, щоб про месса Рената дізналися аж в понеділок.

  Із задумів мене витягує пронизливий крик. Якась дівчина швидше за мене добралася кабінету.

  А потім карусель з допитами і навчанням. Похорони за рахунок академії. Провести в останню дорогу месса Рената прийшло кілька викладачів і директор, зі студентів лише я.

  За офіційною версією яку оголосили — месс Ренат помер від серцевого нападу. Мабуть, не хочуть здіймати паніку через те що вбивця зміг скоїти подібне в стінах Альма-матер або він серед нас.

  Я багато над цим роздумувала. Рицин при контакті зі шкірою звісно завдає значного удару але не смертельного. І все ж чуйка каже, що месса хотіли прибрати. Скоріш за все першим кроком було ослабити отрутою, а згодом підлаштувати нещасний випадок.

  Я знала теперішнього месса Рената але його минуле для мене закрите. Якби не було смішно, але теоретичний досвід показує, що минуле може наздогнати не найприємнішим чином.

  «Телефон» довелося заховати в кімнаті. В печері зв'язок збоїть. Мені довелося зайняти місце посередника. Месс Ренат достатньо мені пояснив, щоб я розуміла шифр.

  Досі дивуюся як ця штукенція працює. Коли хтось на тій стороні посилає повідомлення, тут клавіші самі натискаються і текст проявляється на листку.

  Тепер я посередник між шпигуном і урядом, студентка, винахідниця міжсвітового порталу і «знання.сом» на пів ставки. А навчальний рік тільки почався. Як я сесію здам? Хоча мабуть остання зайнятість більше всього і поможе.

∆ ∆ ∆

Арій

  Як же мені все остогидло. Хочеться закреслювати дні в календарі, коли зможу повернутися додому. Капітолій — столиця Ф'їндже звісно чарівне місто але я за ним сумувати не буду.

  Пішов третій рік як я в цьому місті. Щоб досягти верхів, довелося карабкатися по кар'єрних сходинках з низів. Хтось на це покладає все життя, а як на мене я потратив забагато часу.

  Від секретаря помічника заступника сенатора я досягнув посту кандидата в сенатори.

  Мабуть найскладніше і найлегше одночасно було зіграти роль патріота Ф'їндже. Родинні зв'язки по матері допомогли закріпитися в цій країні. Виявилося що я останній спадкоємиць, тому формальності налагодити вдалося швидко.

  Роздуми час від часу залітають в голову — як я підписався на цю роботу? Ах точно, я хороший актор з освітою мага теоретика і юриста в якого в друзях водиться син сенатора, котрому закортіло допомогти другу. Андреас організував нашу зустріч з його батьком якби чисто випадково.

  Молода кров жадала адреналіну, а буйна голова пригод. Звісно крім того хороша оплата і пільги.

  От уже рік повномасштабної війни як такої не було, максимум стички на кордоні. І тут я натрапив на документи про амуніцію для трьохсот тисяч солдат, плюс підслухана розмова сенатора з генералом. Перш ніж відправляти повідомлення дідусю, перевірив дані через ще декілька джерел.

  Досить крутитися біля владики. Війну слід завершити. Бо ж скільки вже можна?! Цього разу ділили острів, п'ятдесят років тому поселення.... і так протягом не одного століття.

  Казку про великого владику знає кожен в Менескарі та в Ф'їндже. Мав він двійнят. Сини народилися рівними в правах на трон. Дружба між дітьми була дуже сильна тільки от тріщини проривалися, коли тема розмови зводилася до корони. Владика розділив землі на дві країни для кожного сина. Вони задовільнилися цим, на відміну від власних же потомків. Спочатку їх діти злякалися конкурентів з боку сусідньої держави по праву крові. Потім понеслось. І так дві братські держави являються один одному ворогами майже від свого створення.

∆ ∆ ∆

  Сьогодні місце владики Ф'їндже посяде його син. Каян давно поглядав на батьків престол. Тільки якби хоч якась дотична ниточка вказувала на його причетність до смерті батька, народ би не дуже тепло прийняв такого правителя. Мені вдалося укласти з Каяном домовленість. Він на троні і з дружніми відносинами з сусідом.

  Хлопець піддається маніпуляції, тому кілька з наших агентів ввійдуть до складу його Радників. Цей пост пропонували і мені. Але досить. Я повертаюся додому.

∆ ∆ ∆

  Захотілося зробити сюрприз дідусю. Квартира у Віденскабі ясно демонструвала довгу відсутність мешканців. Нічого, я наведу тут порядок.

  Після дороги день пішов на відпочинок. Наступного закличу когось з дівчат месси Гретхен. Вона завідує підбором працівників і володіє невеличкою клінінговою компанією Ренхед.

  Таксі підвозить мене до воріт Віденскабської академії, далі не можна.

  Сніг рипить під ногами. Холодний вітер задуває під одяг. Чого шапку не взяв?

  Мою увагу привернула фігура, яка закутавшись в плащ і ховаючи лице під каптуром прямувала до будівлі академії.

  — Невже кавалер злякався холоду і не спромігся провести дівчину? — невже я таки собі мізки відморозив? Фліртую з незнайомкою, навіть, не бачивши її лиця.

  Вона зупинилася і здивовано глянула на мене. Секунду порозглядавши моє обличчя, дозволила розгледіти її, відповіла:

  — Я не фанатка зомбі і привидів. А що вас сюди привело в таку погоду? Я вас раніше тут не бачила. — її голос ніжний і зухвалий водночас.