Розділ 3

Влада

М'яке світло падає на папери з люмінесцентної лампи. Це найближчий по значенню прикметник який я можу підібрати, щоб коротко охарактеризувати світильник. Це навіть не так лампа як обтесаний кусок каменю. Мені б не хотілося використовувати гасову лампу. З моєю удачею цілком ймовірно, що вона б розбилася і спалила щось.

  Година близиться до відбою, а це значить, що слід збиратися покинути свій сховок.

  Мої експерименти у спробах повернутися додому приховує печера через яку я опинилася в цьому світі. З поміччю месса Рената все вдалося облаштувати для комфорту. Тут окрім стола зі парою стільців і стелажем, є софа і килимок.

  Винесла світильник у більшу сусідню печеру. Він набереться світла від величезного дерева. Неметону. Це святилище друїдів. Мудреців довгожителів міцно пов'язаних з природою, які мають оберігати світ. Колись їх було багато. Люди ходили до друїдів за порадами і проханнями про допомогу. Це було давно... Зараз залишилися лише Неметони. І ті як легенди, щось на кшталт джерела живої води, філософського каменю, Атлантиди чи Ельдорадо.

  Таємними шляхами я повернулася в стіни академії. Причому значно швидше ніж уперше. За часи мого перебування в цьому світі я «вилікувалася» від топографічного критинізму. Не думала що це можливо. Зате тепер я вільно орієнтуюся в катакомбах старших за будівлю під якою вони знаходяться.

  Шкода, що виходи є максимум на першому поверсі головного крила. Було б значно зручніше якби потаємний прохід відкривався у моїй кімнаті. Хоча не факт, що я тоді б не загубилася в часі, поринувши у дослідження.

  Наручний годинник повідомляв, що до відбою залишилося п'ятнадцять хвилин і тому слід поспішити. Комендант у нас вредна людина, запросто може відправити ночувати на вулицю. А якщо зловлять у ночі за межами поверху з студентськими кімнатами, будуть проблеми. Виключенням може бути нічна практика але це настільки рідке явлення.

  Прийнявши душ я прийнялась за виконання домашнього завдання. Звісно не свого — воно вже готове в сумці в очікуванні завтрашнього дня.

  Сьогодні мені попалося підготувати реферат для третьокурсника. Мабуть замовник здивувався, якби дізнався, хто робить його дз.

  Минулого року я навчилася робити вісник і маяк для нього. Кілька разів послала пропозицію лінивим мажорам — і тепер маю непоганий прибуток. Складніше всього було налагодити анонімний бартер. Але тепер все чудово.

  За півтори години я справилася зі завданням за яке отримаю 300 пенджі. Для порівняння: буханець хліба коштує в середньому 6 пенджі.

  Завдяки урокам месса Рената я випереджаю програму і можу займатися от такими позакласними заняттями.

  Хоч месс погодився опікуватися мною, моя гордість не дозволяє звалити на нього всі клопоти за мене.

  Зазвичай за місяць я заробляю три-п’ять тисяч, в останній місяць навчального року буває і під десять, а літом по зрозумілих причинах майже нічого, якщо рахувати зі студентів.

  Все. Час спати. В цьому світі я примудрилася виробити режим, що раніше ніяк не вдавалося.

  Мій день починається о шостій ранку. Хороший лайфхак — після пробудження слід зразу же вставати і більше не лягати, потім зайнятися чимось, щоб знову не поплисти у царство Морфея. Тоді ванні процедури і пробіжка. Як у студента в мене сидячий спосіб життя, що погано відображається на здоров'ї. Хоч тут уроки фізкультури суттєвіші ніж у моїй школі.

  Я і так від восьмого класу хотіла почати бігати зранку. Тиждень — максимальний термін, який змогла протриматися. Виявляється, щоб взятися за голову мені достатньо всього на всього попасти в інший світ і вуаля. Далі по списку знову душ і сніданок. О восьмій годині починаються пари.

  Я три роки тому здивувалася якби мені показали мене теперішню. Жвавенько після пробіжки іду на уроки, причому встигла поснідати. Та в мене коли школа була на десяту, я не завжди висипалася, а снідала на першій перерві.

  По закінченню лекцій робота в печері. Після відбою виконання домашнього завдання і сон опівночі.

Приблизно так виглядав мій графік майже три роки.

  Месс Ренат інтроверт всією душею. Хоча кілька разів він виводив мене у місто для ознайомлення. Далі я вже сама.

  Перші зароблені мною гроші я витратила на салон краси і новий наряд. Згодом дізналася про одну операцію. Як дитя асфальту і ярий користувач різноманітних гаджетів, зір я посадила знатно. Тут це навчилися лікувати, щось на подобі лазерної корекції. Лікування обійшлося мені в п'ять тисяч пенджі. Як на мене ціна досить терпима. Хоча і довелося збирати кошти майже два місяці. Зате тепер в мене сталі сто відсотків і я реально можу бачити чітко лиця людей на протилежній вулиці, коли гуляю містом.

  Життя налагодилося. Але минуле тягнуло назад. Моя мрія збулася — я попала в інший світ і маю дар. Тепер моя мета — повернутися. Смішно і сумно водночас. Отримавши бажане, ми перестаємо його цінувати. Нам або мало, або не треба.

  Після четвергових пар я прямую в кабінет до месса Рената. В нього появилися ідеї щодо порталу.

  Тільки-но зайшовши в кімнату, я припадаю на коліна біля чоловіка. Він оперся до стіни, рідко дихаючи. Піт проступив на скронях, погляд мутніє.

  — Ладо, — він шепоче моє ім'я потрісканими блідими вустами.

  — Спокійно. Я зараз когось покличу. — я не дозволяю паніці проявитися повною мірою. Мені треба йому допомогти.

  — Не треба. — месс Ренат ледве піднімає руку, щоб зловити мою і утримати. — Це рицин. — небезпечна отрута але від неї можна врятуватися, хіба якщо вона не попала в кров. — На столі конверт, я поранився об нього. Слухай мене, дитино, прошу зроби все як я скажу. — я киваю, розуміючи, що це останнє бажання мого наставника і друга. Він зробив багато для мене. Я не знехтую його волею. — На... — з шиї він зняв ключ на золотому ланцюжку і перстень з пальця. — Відкрий шафу, за зеленими книгами сейф. Забери все звідти. — якомога швидше я виконала наказ месса. Папки з паперами і дві шкатулки склала збоку. — Другий сейф. Забери «комунікатор», — дихання месса ставало важчим і уривчастим. — Бережи себе, Владо. Заверши нашу мрію. — останні слова вдалося прочитати по губах. Погляд старика набув відсутнього вигляду. Він мертвий.