Дочка Люцифера

Пролог

Темрява. Всепоглинаюча. Наганяюча холод і захоплення від жаху, що вселяє у твою душу. Саме темряву я бачила зараз, але через секунду я побачила зелену траву біля будинку, мою маму і кузенів з кузиною. Ми сиділи в колі й кидали один одному м'яч, мама в'язала щось із синіх ниток, сидячи в кріслі за кілька метрів від нас.

 

— Ріно! — це було не моє ім'я, раніше я ніколи його не чула, але воно здавалося таким знайомим...

 

— Ріно, прокинься! 

 

Я сплю? Ні. Щось тут не так. Я повернула голову до мами, але побачила не тільки її, ще за її спиною стояв чоловік і тримав біля горла чорний ніж.

 

— Мама!

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше