Глава 22. Подорож по Пеклу. Частина 1.

А Пекло справді чарівне! 

Раніше я не мала вдосталь часу, щоб добре його роздивитися, адже стрибала по світах як навіжена. Але зараз я планувала обійти його вдоль і впоперек. Все ж на руку мені пішло вбивство чоловіка, але слабкість у душі: людська сутність постійно нагадувала про себе, і я не могла зусередитися.
Стояла я на мосту під яким розпечено кипіла лава. Гарне видовище.. 
"Мало часу, але все так цікавить."
Я відчувала себе маленькою дитиною, яка тільки з'явилася на світ, і робить перші кроки, щоб скоріш його пізнати. Впершу чергу я вирішила піти в відведену зону для проживання демонів, ніби поселення, як і у Раю. Чимось абсолютно різні світи були схожі.
Поселення знаходилось не дуже далеко, тому через декілька хвилин я була перед входом в нього. 

Ай справді, поселення виглядало так само як Райське: однакова форму будиночків, їх розстановка, але кольори були майже всіх відтінків червоного і чорного, замість білих. А на що я сподівалася у Пеклі? Я збиралася зустріти в поселенні багато демонів. Але зайшовши, я не побачила жодного. Всі наче побачивши, що я йду повтікали світ за очі. Посередині поселка-примари стояв великий лавовий фонтан. Я вирішила присісти на край, щоб краще роздивитися місцевість. В лавовому фонтані лава не була такою спекотною, як в більшій заповненій території Пекла, я легко могла застромити туди руку і витягнути цілком без опіків. Також фонтан був оснащений різними фігурками страждаючих і злих демонів. Злі демони, як плам'я розгорялися. Зверху на фонтані стирчала невелика демонова рука, яка наче вилазила із потворних гріхів. Довгенько я милувалася фонтаном, але потім вирішила повертати голову у бік будиночків. Тільки я почала повертатися, як враз, рука на фонтані поворухнулася. Від здивування я різко відстрибнула від фонтану. Вдруге рука поворухнулася, пальці зашелестіли. Я втупилась в незрозуміле явище, і врешті трохи оговтавшись спитала:
- Ам.. рука ти жива?
Чийсь сміх пробудив в мені страх: мало хто знає, що то за хіхікаючий фонтан. Секунд десять я стояла і чекала відповіді, а потім з фонтана вилізла друга рука і все тіло незнайомця. Виглядав він як звичайний демон. Крила, роги, хвіст - все було на місці. В чорнявому волоссі виднілися невеликі камінці з лави. Вдягнений у чорну порвату футболку і чорні пожмакані штани. 
- Зовсім ні, але ти мене розсмішила.
- Я смішна?
Демон зверхнім оком швидко оглянув мене і зупинившись на лиці, остовпянів.
- Ти декого мені нагадуєш.
- Серйозно? Я тут всім когось нагадую.
Оглянувши мене ще раз, він кинув:
- Я зрозумів. Що тут робиш велика? - з пофігізмом демон обернувся і почав далі приймати спопеляючі ванни.
- Прогуляюсь. - рвучко кинула я і додала: - А чому ти тут один, де всі інші? 
- Зараз у нас час обідніх прийом ванн, тому більшість демонів зараз біля центрального лавового озера. Оу і до речі ти мене тут не бачила! - він різко занирнув у лаву.
- Це ще чому?
Голова демона визирнула з лави і хитро подивилася на мене:
- Нам забороняють приймати ванни в священному фонтані страждань. Але погодься, правила існують для того, щоб їх порушувати.
- Я з цим не згодна! Зазвичай правила існують для того, щоб уберегти, а не для заборони.
- Гаразд, от скажи в чому заключається це правило, адже фонтан не може приносити небезпеку.
- Це ваша реліквія, тим чим ви пишаєтесь, а ти купаєшся тут! - насупившись вказала я.
Голова демона знову сховалася у лаві, а потім тіло вилізло з фонтану. Він стрибнув на край фонтану, де я раніше сиділа і спустився на землю, повернувшись до мене лицем.
- Хм.. мабуть. Я другий по змістовності демон-вартовий Фрай, захищаю ці околиці від нападу червів та інших потворних істот. - представився демон. - А ось ти, як бачиш, мені відома.
- Ага, а що за черви?
- Це потворні хижаки, які живуть у лавовому озері та іноді виповзають на берега островів. Хоч дракон періодичним криком нас і захищає, все ж буває так, що крик не дістає до далеких точок Пекла. Тому вартовим доводиться справлятися з ними самотужки. - Фрай відвернувся та почав витряхувати з себе лаву і камінці.
- Я гадала тут доволі тихо. Немає забавок для вас..
- Зазвичай це так і є. Тут доволі сумно, ми майже цілими днями приймаємо ванни: до сніданку, до пів четверті, до обіду..
- Я зрозуміла. - перебила Фрая, через те що не мала багато часу вислуховувати його ванни, це марна трата часу. - Що ще у вас тут є?
- Ну.. окрім стадіону майже нічого. Ми там іноді проводимо бої або тренуємося. Раніше туди частенько заходив Диявол, він хотів добре натренувати нас.. - обурився демон, сумуючи за Королем Пекла.