Глава 16. Кінець — це початок.

І ось зустрілись ми лицем до лиця. Добра армія проти злої темряви. Мене напружувало тільки те, що я на стороні темної магії, а це як то кажуть до добра не доведе.

Звісно я не збиралася воювати з батьком та Богом. Я хотіла, щоб всі так думали. Насправді я помітила, що закляття Антихриста потихеньку слабшає. Сьогодні зранку воно мене ще стримувало, а вже зараз майже ні.

- Отже, ми всі прийшли сюди змагатися! - вийшов вперед Антихрист з дивною усмішкою. - Давайте вирішемо це питання раз і на завжди! Або я або старигані, я вважаю відповідь очевидна.

З цими словами, він різко стрибнув уперед і штрикнув мечем руку Богові, швидко відскочивши назад до соєї армії. Після цієї витівки ангели наче оскаженіли побігши на нього. Пару рухів мечем, бризк крові, як майже всі протистанці Антихриста лежали на Землі. Нервуючи темні ангели та демони теж рушили у битву. Мене штовхали, було раз штрикали мечем, але поки я не планувала вбивати когось.

"Все ж це не моя війна, я не хочу битися з Богом."

Я хотіла підібратися до Антихриста. Багато ангелів падало мені під ноги. Переступаючи їх, я підступала все ближче до Антихриста, який на той час вже знову підбирався до Бога. Враз Бог ударив блискавкою, нажаль промазав, другий постріл теж не вдався. Антихрист вертівся наче прутка видра. Підійшовши до Антихриста майже впритул, я підморгнула Богові, але схоже він цього не оцінив - гаркнувши третьою блискавкою між нами з Антихристом. Блискавка відштовхнула мене і Антихрист обернувся.

- Бий ангелів, а з цим я розберусь.

Я награно телекінезом розкидала пару ангелів, так щоб вони м'яко приземлилися на білосніжні кущі. Коли Антихрист знову повернувся до Бога, я спробувала ще раз підійти до нього. Я вважала, що він повинен був взяти з собою вогняний кинджал, для більшої безпеки. Тому я хотіла цим скористатия. Спроба була вдалою. Непомітно з його кишені я витягнула вогняний кинджал. Підійшовши ближче до Диявола я теж йому підморгнула, давши знати, що в мене все під контролем. Антихрист помітив, що я довго просто дивлюся на Диявола, коли він вже був майже підсмаженим блискавками.

- Працюй! 

Раптом у моїй пахві з сокири він побачив кинджал і різко зрозумівши, що відбувається рушив на мене.

- Звідки ти це взяла?! - він підготував руки, щоб атакувати мене чорною магією.

Але я відсторонилася, натомість створивши величезне коло фіолетового вогню, охопивши себе та Антихриста. Я хотіла, щоб це була наша остання битва на смерть, а не когось іншого. Я була впевнена у собі.

Бог підійшов до Диявола спитавши: "Що тут відбувається?", а Диявол відмахнуся дивлячись на мене очима довіри. Він довіряв мені, тому я не могла втратити його довіру.

- Слухай, я не хочу тебе кривдити, - я наставила на нього кинджал і потихеньку почала відходити назад до вогню. - Я лише хочу, щоб ти зупинився! Твоя агресія шкодить усім, подивись навкруги - всі страждають через тебе!

Від нього я почула коротке, але глибоке:

- Ніколи!

Підійшовши впритул до вогню, я підставила в нього кинджал. Навіть не помітила, як в мене летить згусток темної магії. В мить Диявол стрибнув у коло та відштовхнув від мене кулю Антихриста.

 - Який у нас план? - Диявол подивився на мене.

- Тату, це моя битва, тобі потрібно швидше тікати з кола!

Кинджал наповнився моїм вогнем. Я підняла його угору, щоб уникнути сильного поштовху та спробувала віддати частину своєї енергії кинджалові. Навкруги мене утворився щит. Антихрист хотів було щось утнути, але все було марно, купол не давав йому змоги навіть підійти до мене. Коло заповнилося темним туманом. Я не могла нічого розгледіти, і раптом вибух. Все в колі потемніло ще дужче, навіть мене в куполі-щиті трохи оглушило. Розсіявшись, я побачила безсилого Антихриста лежачого на землі. На Землі у міфології я читала про закляття, але не думала, що воно справді спрацює. Щастя то моя штука! Я підняла пекельно гарячий кинджал, і швидко жбурнула його у піхви, поки не обпекла руку.

"Невже це перемога?"

Не встигла я почати святкувати, як почула стривожені крики демонів та Бога. Обернувшись, я побачила.. батька.. Він лежав беля краю кола. Схоже він не встиг утекти або хотів далі мене захищати, незважаючи на мій протест. Я злякано підбігла і впала додолу.

- Батько.. Диявол.. Король Пекла.. Ні! - по моїй щоці потекла гірка сльоза, я навіть не встигла добре роззнайомитися з ним.

- Що тепер буде? - стривожено подивилася я на Бога.

- В нього немає показників життя, тому це означає тільки одне.. ти маєш посісти на трон Пекла!

В битві постраждало велика кількість ангелів та демонів. Поки ніхто нічого не бачив навкруги, через туман, темні ангели й демони встигли втекти. Але це не кінець.. Я впевнена, що ми їх ще знайдемо..

"Я впевнена - це ще не кінець. Це навіть не початок кінця. Але, можливо, це кінець початку."

 - Анісія, автор.

Я дуже сильно намагалася описати перший розділ книги, як бачу пригоди саме я сама. Натхнення було багато, тому я планую найближчим часом почати писати другий розділ. Дякую всім хто читає, ставить сердечко і пише коментарі, це мене надихає писати ще більше.