Глава 15. Закляття слабшає.

Наступного дня я прокинулась на світанку, через галас Антихриста.

- Дурні демони, ідіоти! Нічого вам не можна доручити! Я наказав зібратись ще вчора! - я відчула його погляд на собі, але не дала осмислення, що я прокинулась. - Вставай!

Я не стала його слухати та відкривати очі. Наче його закляття не було таким потужним, як я уявляла.

- Я сказав вставай!

З люті він приставив до мого лиця вогняний кинджал. Від несподіванки я ковтнула слину. Він це помітив, тож прикидатися стало марно. Я встала спросоння. Він швидко ткнув мені в руки сокиру.

- Зараз будемо вирушати, але поки ці недоліки зберуться.. - він скоса відвів очі.

Перед тим, як йти він кожному зі своїх підданих дав по колбі з блакитною рідиною, але мене оминув. Може, подумав, що мені не потрібно.

Вийшовши з його печери, я побачила, що на зовні було ще більше демонів ніж у печері, але були там і ангели, напевно вони, як і Антихрист довго чекали миті, щоб помститися Богу.

На вулиці ніжно світило Райське сонечко, наче не збиралася велика битва.

"А взагаліто, навіщо Антихрист стільки років вичікував мить, щоб позмагатися. Він що планує підкорити Рай і Пекло?! Але ж це неможливо.." - відганяла я від себе похмурі думки.

Через пів години ми вирушили на скелю, яка повинна була стати полем для битви.

Попереду йшов Антихрист тримаючи в обох руках мечі, ніби ведучи свою армію. Мене поставив позаду, наказавши дивитися за демонами та деякими віддаленими ангелами, щоб ті не звернули з дороги, або втекли.

На пагорб ми забиралисяне довго, майже 15 хвилин. Я гадала він буде вище, бо збоку виглядав дуже потужно і моторошно. 

Піднімаючись в самому кінці, я остання побачила потилиці Бога та Диявола, вони були обернуті до своїх підданих.

"Вони що об'єдналися? Це чудова нагода, щоб мене врятували, а Антихриста з його армією знищили!"

Коли Диявол обернувся і побачив мене в обладунках та ще й з сокирою, він подивився на мене так, як на звичайних людських дітей дивляться батьки, якщо вони напартачили. Я відчувала свою провину, але сказати йому щось я не могла.

Я підійшла до Антихриста вперед. Відсторонивши від себе сокиру, я похмуро зиркала, то на Бога, то на Диявола. Диявол та Бог махнули головами один одному в знак підтримки.

Розгорталася велика битва...