Глава 9. Знайомство з Дияволом. Частина 2.

Через кілька днів.

- Ні! Я не можу тут сидіти склавши руки. - промовила я сидівши на стільці в темній кімнаті, куди поселив мене Диявол, це була тепер моя кімната. 

За ці кілька днів Диявол облаштував мені велику кімнату, вона була завдовжки з футбольний стадіон. Також він хотів навчити мене навичок, яких не міг мені показати Аскольд. Було дивно бути дочкою Диявола, але зрештою і цікаво, що в мені тече його кров.

- Це просто нечувано! Неподобство! Я неймовірно скучила за землею та батьком, який мені навіть не рідний! Ну той що? Ну той що з того? Та ще той, син Бога, якого поглинула темрява, цікавить.. Як це все вже дістало, чому це відбувається зараз, чому не раніше або пізніше?! Все це так складно.. - я вхопилася за голову. - Я не розумію! Але залишатися тут я не збираюся, треба діяти швидко. Мабуть, спочатку потрібно довідатися хто такий син Бога. - я поклала руки собі на коліна. - Точно! Можливо я зможу дістатися до порталу в Рай, і запитати ангелів про нього. Це чудова думка Джесс!

Я непомітно вийшла з кімнати та пішла в бік порталу. Дорогою туди я не помітила ні одного охоронця, мабуть, тато їх покликав. Пробираючись за колонами та оглядаючись довкола я нарешті дісталася порталу, але там вже був охоронець. Той охоронець був Аскольд. Тож я вирішила не перейматися й вийшла з-за колони. Аскольд відразу пізнав мене, підійшовши до мене, але я йому була не дуже рада. 

- О привіт. Давно не бачилися! - окликнув мене він.

- Добрий день.. - привіталася я, не звертаючи на нього уваги та намагаючись протиснутися в портал. У відповідь він перегородив його.

- Що з настроєм? Що сталося? 

- Ти стався. Не бачиш? Я не в гуморі.

- Що ж я вже накоїв?

- Залишив мене саму помирати! Чи не так?

- Ти це все неправильно зрозуміла. Це був навчальний поєдинок. - почав виправдовуватися Аскольд.

- Навчальний?! Мене посадили у клітку! Допитували! А для тебе це просто ігри?

- Ні!

- А тепер відійди.

- Куди ти зібралась? І навіщо? - ще щільніше загородив своїм тілом портал.

- Це вже не твоя справа.

- Ні, саме моя! Мене сюди поставив Диявол, щоб я нікого не впускав і не випускав, особливо тебе.

- Я сказала пропусти! - почала відштовхувати його я.

- Ні. Я не можу, це доручення.

- Я наказую тобі пропустити мене, а інакше будуть непереливки. - промайнула я червоними очима.

- Я сказав ні!

- Гаразд. Не хочеш, не треба.

Я розвернулася та пішла, почувши за собою стомлений видих Аскольда. Але здаватись так просто я не мала намірів. Здається Аскольд не пізнав мене раз подумав, що здихатись мене так просто. Коли Аскольд відвернувся, оглядаючись довкола, я швидко сховалася за одну із колон та тихенько підкралася до порталу. На диво Аскольд не помітив мене, тому що я зайшла ззаду. Не думаючи я швидко стрибнула в портал. Залишивши за собою лиш мерехтливі плямки від пересування між світами.