Глава 6. Викрадення.

Прокинулась я вже в якомусь підозрілому місці, воно було все біле та схоже на велику хмаринку. Тим часом, як я сиділа в якійсь незрозумілій клітці.

- Де я? Хто небудь? - кричала я.

Тоді я побачила, як до мене підходить той ангел.

- О, ти вже прокинулась? - запитала вона.

- Гей, я щось не зрозуміла, чому це ми в спину б'ємо? Так не чесно. Я не хочу так грати. - милим сарказмом сказала я. - Я чесно з вами боролася.

- Це було моїм завданням, але я мушу сказати, що ти страшенно сильна.

- Вибачте, але де я?

- В Раю.

- В Раю це чудово, але мені треба на Землю, як мені улігурувати це питання?

- Неможливо.

- Значить ви мене викрали! Це не справедливо, тут мені не місце я ж, навіть, не схожа на вас, навіщо ви мене тут тримаєте?

- Не зрозумій мене не правельно, але ти потрібна нам тут.

- І навіщо я вам потрібна?

- Розумієш ти не зовсім людина, ти просто народилася людиною, але насправді твій батько Диявол. Сама могутність Пекла!

- Вибачте, але мені потрібен інший ангел. Мій батько зараз вдома, можливо ви мене з кимось переплутали?

- Не може бути людини, яка володіє неймовірними здібностями.

- Але я ж є.

- Ти сама таких не бачила.

 - Гаразд.

- Так ось... На даний момент ти не повністю сформована і тому, поки ти не настільки сильна ми можемо використати твою силу, а точніше переформувати її.

- Навіщо це вам переформовувати мою силу? А мене хтось питав? Можливо я не хочу цього.

- Ти допомагатимеш не темним силам, а світлим. Самому Богу!

- Так мене хтось питав? До речі, що це у мене за сили і чому вони такі сильні?

- Ти дочка Диявола.

- Я, навіть, уявлення не маю хто це ваш Диявол? Я демонів тьлькино но, нещодавно вивчила, а ви вже тут зі своїми Дияволами, зі своєю силою.

- Це найсильніший демон у Пеклі. Зрозуміла?

- Добре, якщо зрозуміти: чому я народилася на Землі, то чому мене стільки років не забирали у Пекло? Чому ви мене викрали? І чому я повинна вам допомагати? Не дивлячись на те, що ще не сформована. Якщо так, то чому ви мене тримаєте в клітці?

Не давши їй промовити слова, подумавши, я продовжила:

- Гаразд, давайте ми зійдемось на мирних позиціях. Я готова вам допомагати. - впевнено промовила я. - Знаєте, скажу вам правду, я і сама не любителька поганих справ, я не люблю вбивати людей, і так далі. Я, навіть, проти, і тому я готова вам допомагати, але якщо ви мене хоча б випустите, просто якось не гоже, вам так не здається, тримати дочку Диявола в клітці?

- А так, звичайно.

Вона відкрила клітку, і я вийшла на волю.

- Я вам вдячна. - коротко промовила я, і через пів хвилини продовжила. - І прошу не бити більше у спину!

Я почала прогулюватись по Раю.

- Тільки це, під моїм наглядом.

- Добре, так що ви просто будете дивит6 на мене? А мені, що самій прогулюватись?

- Ти ж хотіла на волю.

- Взагаліто так, хотіла подивитися. Я звичайно ж і сама можу пройтися, але ви ж під таким пильним наглядом.

- Гаразд.. Я покажу.

Вона підійшла до якогось великого факелу.

-Ось це - наш перший вогонь. - промовила вона. 

- Хіба, він повинен бути у вас?

- Так, його створив, о великий наш Бог. Наш батько!

- А добре, добре. Я зрозуміла.

Далі ми пройшли через міні-міст та завітали до одноповерхової будівлі, без даху.

- Це що таке? - запитала я.

- Тут ми медетуємо.

- Круто.

Далі ми пройшли довгенький тунель та, схоже, опинилася в невеликому містечку, де були ангели та багато розкиданих по території будинків.

- Хей, привіт Лоліто. - привітався ангел з Лолітою.

- О Господи, тут демон! - закричав інший ангел, спускаючись зі стовпу, і грізно стрибаючи на мене.

- Так, стояти, спокійно вгамуйтесь. - закрила мене крилами Лоліта.

- Гей, ти скажи їм, що я тут не по своїй волі. Мене сюди відправили. - зачепила я плечем, Лоліту.

- А це нормально, що її привели в житлову зону? - озвався інший ангел.

- Це взагалі не нормально, я б сама пішла додому, але мене тут тримають. Тому будемо дружити! - хитро посміхнулась я.

- Ходімо далі, Джесс.

- Гаразд. 

Ми зайшли в одну з будівель містечка. Тут були довгі, дерев'яні лавки, а по центру на сходинці стояв великий п'ядестал, куди головний ангел ставав при читанні.

- Тут ми читаємо молитви. - промовила Лоліта.

- Гаразд. - промовила я. - Я присяду?

Лоліта кивнула. Я сіла на лавку і помітила, що в кишені в мене щось є. Намацавши його, я виявила, що це був мій вогняний кинджал.

Мабуть, ангели не здогадалися, забрати в мене кинджал, в кишені. І не обшукали мене. 

- А тепер настав час йти знову в клітку. - сказала Лоліта.

- Але ми ж домовлялися, - подумавши. - Гаразд.

Ми підійшли до клітки:

- Ех.., жаль до клітки. - болісно, промовила я.

- Проходь. - вказала на клітку, Лоліта.

Я розвернулась до неї лицем та різко промовила:

- Вибачте, але у мене інші плани. - одним рвучким рухом, я вбила ангела.

- А тепер, - я хрустнула пальцями. - подивимось на що здатна дочка Диявола в Раю.