Глава 1. Дивне мариво.

Того вечора я прогулювалась парком, який знаходився за пару кварталів від мого будинку. Я полюбляла тут прогулюватися, тому що тут зазвичай було не багато людей та свіже повітря. 

В парку також розташовувалось багато дерев, які росли один за одним вздовж маленької річки Вальви, яка протікала біля парку. 

Найбільше я полюбляла прогулюватися цим парком осінню, так як дуже гарно опадало червоно-жовте листя на землю. Здавалося ніби саме осінь хоче постелити цей кольоровий килим для тебе. Ніби хоче зачарувати своєю красою, приманити, щоб ти йшов і милувався цею диво-природою.

Коли я поверталася додому було вже доволі темно. Подивившись на годинник, я зрозуміла котра година - опів на дванадцяту. Пришвидшивши рух я повернула на міську площу. Де розташовувавлася міська церква. Якщо її оминути та пройти трохи прямо, то можна було потрапити прямо до мого будинку, так я і вірішила. Оминувши церкву я пішла прямо по тоненьких провулках, і ось я вже побачила свій будинок мені залишалася майже десять кроків. В мене темніє в очах і я бачу якогось червоно-чорного чоловіка з крилами, який пильно вдивляється в мене. Потім різко я починаю все бачити навкруги начебто цього й не було...

Я не придала цьому великої уваги, але це продовжувалось.. Мені постійно примарювалася ця людина. Я навіть почала підозрювати, що це зовсім не людина. Одного дня я навіть впевнилася в цьому...