Мені здавалося,
що кохання — то печаль.
Але воно — скарб,
захований під глибиною хтивості
та інших гріхів.
Кохання —
це велич.
Нескінченний час,
непідвладний нікому.
Кохання — це Рай,
справжній Едемів Сад,
де щебетання пташок —
відлуння серця.
Кохання —
поза межами розуміння.
Бо кожен кохає по-своєму,
кожен підносить його
як уміє,
як вірить,
як може найкраще.
Бо кохання —
це справжні почуття.
У ньому —
немає фальші.
Бо кохання —
є в кожному
з нас.
Відредаговано: 22.11.2025