Кохання — дивна штука.
Приходить зненацька. І — назавжди.
У когось — в малому віці,
коли метелики стають провідником почуттів,
щирість наповнює душу,
а дитяча радість не має меж.
У когось — у межі повноліття,
коли страждання та біль
сприймаються як належне, як досвід,
як новий етап.
І як тільки його пройти —
отримаєш досягнуте й бажане:
справжнє кохання.
А у когось — тоді, коли пізно кохати.
Та на диво — почуття знову спалахують:
через пройдений шлях,
тяжкі події,
розуміння
та мораль життя.
Кохання не знає жалю.
Воно спіткає кожного —
навіть тоді, коли не чекаєш.
Кохання — диво.
Не вивчене повністю чудо світу.
У ньому кожен знайде
частинку себе.
Кохання —
то ті почуття,
які залишаються
у серці
назавжди.
Відредаговано: 22.11.2025