А так тихо навколо — лиш шелест листя,
А так темно, що видно лише зорі крізь ніч.
Мрійлива тиша… без пострілів і криків.
А я лежу у полі, дивлюся в небо.
Навколо — нікого. Лиш я.
І скільки ще буду я так лежати?
Вже й біль не торкає — ніби зник.
Десь там, у далечі, мати чекає...
Та я вже не зможу повернутись туди.
Чи про таку тишу я мріяв?
Мабуть, що ні…
Але це — єдина мить, що маю.
А тут усе так тихо…
Тихо…
Відредаговано: 07.08.2025