Ніби все добре — я вдома.
Поруч — рідні,
Друзі приходять щодня.
Та я — вже не той, що був.
В очах — лише пустота. Без краю, без дна.
Перед ними вмирали побратими,
Перед ними палало людське життя.
Перед ними ламались мрії
І стиралося — моє буття.
Після війни…
Я вже не я.
Лиш тінь. Лиш тиша.
Лише пустота.
Відредаговано: 07.08.2025