Добірка: Під вогнями.

Маки.

Я пам’ятаю, як ідучи стежкою
під палючим сонцем червня,
бачила серед золотого колосу — червоні маки.

Немов оповита легкістю,
красою й заспокоєнням —
я дивилася на пелюстки,
що вирізнялися з-поміж усього.

Сумую за рідним краєм дитинства.
Де маки — то символ народу.
Де воля — то символ хоробрості.
Де віра — то символ єдності.

Маки колише вітер,
немов розчиняючи їх у полі.
А я — все їдучи — бачу червоне розквітле поле на пагорбі,
сховане серед дерев,
під тихим захистом від сторонніх очей.

А я все сумую...
сумую за часом до війни.

Тепер іду з кулеметом
туди, де маки вже загинули,
і земля окроплена кров’ю.

Але в серці —
залишається їх образ:
легкий,
прекрасний,
незабутий.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше