Розділ 6

Прибувши до болотного містечка, Добі та Катерина, та Вазиль з колуном, та п’ятеро скелетів, що лишились після сутички з нападниками, стояли на одній з вулиць. Скелеті підняли кришки від діжок, що слугували їм щитами, захищаючи Добі та його супутників від каміння, що летіло в них.

— Забирайтеся!

— Ми тут добре жили, проте ви сюди притягнули армію Митрофана.

— Податки зросли!

Понуривши голову, Добі розвернувся та пішов звідти, проте на виході з містечка до нього підійшла Відьма.

— Ця магічна сфера дозволить нам спілкуватися, я даю таку кожній людині, що мені подобається.

— Можливо ти й спробуєш підкупити його магічними цяцьками, проте я була з Добі раніше, — сказала Катерина.

— Може, щось скажете? — прошепотів Вазиль.

— Немає приємніше картини, чим двоє дівчат, що сваряться за твою увагу, — прошепотів у відповідь Добі.

Дійшовши до маєтку Митрофана, Добі знову взяв ту саму книгу та прийнявся її читати, доки воєвода змушував його чекати.

— Привіт, дядечко некромант, — сказала Мар’яна.

— Привіт, юна леді.

— Тато сьогодні злий.

— Чому?

— Він скаржився, що народ в болоті почав бунтувати, він казав, що це завадить побудові дороги туди, щоб вода туди доставлялася стабільно.

— Твій батько, хоче побудувати дорогу до боліт?

— А ви думаєте чому, він, під виглядом добровольців, посилає найманців, щоб розібратися з тамтешніми проблемами? Він турбувався про містечко, намагаючись не послабити авторитет тамтешнього правителя. Напевно, довіряти нікому не варто.

— Обов’язково повтори останню фразу своєму батьку — це, справді, важливо для твого життя.

Воєвода Митрофан зайшов у кімнату. Добі йому поклонився та правитель мовчки віддав плату, яку йому обіцяв, на виході з маєтку Добі чекають пакунки з товарами, про які він просив. 

Добі повернувся до свого будинку в лісі, який він відбудував користуючись отриманими грошима та залишками маріонеток, Катерина іноді приходила до нього, Вазиль же пішов мандрувати, шукаючи роботу пастуха та займаючись чимось іншим, ніж ночівля в склепі. 

Добі поставив сферу на стіл у відбудованому домі та почав говорити з відьмою. Розплавивши камін, Добі вкрився ковдрою взяв заварений чай, та посипав свій обід, приправою. Добі посміхався, сьорбнувши чаю, він з посмішкою сказав:

«Люди мене все ще ненавидять…»