Розділ 5

Вечоріло. Добі наказав скелету запалити свічку та піти з ним.

Йдучи болотом, чоботи Добі були повними води, що була тепла, наче ти крокуєш супом, дивно, що місцевій мошкарі не було багато діла до Добі. Дійшовши до визначеного місця, Добі дістав отруєне м’ясо з мішка та кинув його на середину острівка, закривши очі, він сів та чекав.

З-під води вилізло дві клешні, а через спину тягнулися два мацаки, що схопили приманку та запхали в рота. Чудовисько було висотою три метри, а шириною два, і воно нагадувало краба. Добі кинув аркан в клешню, а по його команді, усі тридцять маріонеток, що ховалися навколо острівка, повилазили з води. Одна з маріонеток підбігла та втиснула списа у місце де екзоскелет чудовиська мав прогалину. Мацак відразу розніс того скелета на друзки, проте чудовисько спробувало залізти назад у воду. Двадцять скелетів підбігали до Добі та, схопивши аркан, починали тягнути. Затягнувши чудовисько, на купу хмизу, що була полита маслом і помазана смолою, скелет зі свічкою, відразу підпалив купу хмизу. Чудовисько стояло на купі хмизу, що палає, секунд п’ять, після чого воно припинило лізти назад у воду, та розбіглося прямо на маріонеток разом з Добі, що тягнули аркан. Чудовисько опинилося в центрі острова, а усі маріонетки оточили його та почали штрикати зламаними мечами, наконечниками, чи залізяччям, що вони використовували як зброю. Добі кинув інший аркан на один з мацаків, проте, промазавши арканом, Добі взяв мішок з метальними списами, який йому великодушно позичив грабіжник, та метнув списа, поки чудовисько лютувало, махаючи клешнями, та, б’ючи мацаками по землі ламаючи скелети на друзки. Влучивши списом, Добі спровокував мацак вдарити себе, Добі відразу відстрибну від місця удару. Мацак втрапив прямо в пастку, яка повинна була фіксувати мацак на землі, підвівшись, Добі відразу загнав списа в мацак, як і четверо скелетів, що стояли поруч. Пастка лише зафіксувала мацак на кілька секунд, бо вона не була достатньо потужною, щоб стримати таку громадину. Всупереч наказу Добі лишатись в поселенні, Морове чудовисько вилізло з води, в якій воно ховалося таємно від некроманта та, замахнувшись колуном, відрубало верхівку мацака. З металевим тріском пастка зламалася, та чудовисько почало різко водити мацаком по землі, лише Добі встиг відстрибнути якомога далі, щоб мацак його не дістав, проте якби не Морове чудовисько, мацак Добі б точно схопив. Проте отрута з приманки та чисельні рани з опіками почали діяти, та рухи чудовиська ставали повільніше. Знову схопившись за аркан, скелети та Морове чудовисько зуміли пересилити громадину та, витягнувши чудовисько з води, чудовисько безсило впало.

— Жаль що Катерина вас не бачила, — сказало Морове чудовисько, часто дихаючи, — ніщо не робить чоловіка привабливіше, ніж вбивство чудовиська, що здатне знищити ціле містечко.

Сівши та спершись на переможене чудовисько Добі дивився на Морове чудовисько.

— Буду тебе називати Вазиль, годиться? — сказав Добі без жодного натяку на втому.

— Цілком, проте що робити, з постачанням води?

Помовчавши хвилину, Добі почав говорити.

— А ти так і не второпав, що тут відбувається?

— То розкажіть мені.

— Правитель удавав, що ненавидить всіляку нечисть, проте у його місті мешкає відьма, втрати від нестачі води більші, чим від прохання допомоги, а нападники виявилися солдатами іншого воєводи. Правитель міста продався іншому воєводі, що і послав солдат, а найманці, що зникають безвісти, дадуть Правителю болотного містечка підтримку населення у зраді. Води у місті немає, тому що правитель так зробив.

Стріла зі свистом летіла у голову Добі, що сидів, проте Вазиль підставив свою, руку і стріла проштрикнула її, проте голову Добі не уразила.

— Було б слушно викликати війська воєводи Митрофана, — сказав Вазиль.

Після цих слів, пролунав гул — хтось сурмив у рога, звук йшов з напряму виходу з провінції, а над дорогою майорів прапор воєводи Митрофана.

— Добі, То ти покликав війська Митрофана.

— Звісно покликав, Вазиль. 

  Побачивши прапор Митрофана солдати іншого воєводи, почали рухатися, проте не в ту сторону в яку хотів Добі.

— Добі, все погано, вони гуртуються та хочуть нас прикінчити! — сказав Вазиль, стиснувши колун.

— Спокійно, — сказав Добі, та нападники не встигли пробитися через залишки скелетів, як острівок, на якому вони були, відразу наводнився легкою піхотою воєводи Митрофана та, злякавшись кількості військ воєводи Митрофана, нападники покидали зброю.

— Катерина показувала шлях військам Митрофана, також вона покаже шлях до діжок, які сховав, а вантажу у возі, що перевернули не було, було просто каміння покрите тканиною.

— Добі, у мене лишилося останнє питання?

— Яке, Вазиль?

— Куди поділося чудовисько, яке ми вполювали?

— Яке чудовисько?

— Добі, я знаю, що ти зробив вбите чудовисько маріонеткою, скажи мені, куди ти його сховав?