Розділ 4

— Некроманте, наша проблема очевидна — ми бажаємо здихатися грабіжників, — сказав Правитель болотного містечка, — що крадуть будь-який вантаж, якщо його не супроводжує чисельний озброєний ескорт. Ви повинні знайти їхні лігвища та здихатися усіх тамтешніх жителів.

— На одній з доріг, де був напад, я знайшов сліди, вони занадто глибокі, як для грабіжників, що зазвичай вбрані в одяг, вантаж грабують або чудовиська, або грабіжники носять обладунки.

Обличчя Правителя болотного містечка скривилося, він дивився на некроманта з підозрою.

— Завдання зрозуміле? — різко промовив Правитель болотного містечка.

— Де мені жити на час завдання? — поцікавився Добі.

— Не моя проблема.

— Вантажі міста грабують, а ви заважаєте людині, яку найняли, звучить, як ваша проблема.

— Ти кляте опудало, ненависний некромант, що нацупило металевий череп на голову та тепер вимагає моєї допомоги? Розбирайся сам.

— Мені потрібен аванс.

— Дзуськи, тобі вже пообіцяв плату воєвода, — сказав зайвого Правитель болотного містечка.

— Гаразд, тоді без авансу я просто розкажу воєводі Митрофану, що Правитель болотного містечка знахабнів, прекрасно знаючи про нестачу ресурсів, він обманює свого правителя заради того, щоб нажитися його коштом. Цікаво, скільки проживе такий правитель на своїй посаді.

— Заучував цю промову? Гаразд, буде тобі аванс, тільки не задавайся, вискочко, ти все ще нічого не вартий та повинен слухатися моєї волі.

Добі вийшов з хижі Правителя болотного містечка, яка могла називатися маєтком лише за місцевими мірками.

Розділ 4.1

Добі, то що думаєте? — спитало Морове чудовисько, поки Добі та Селянка були оточені скелетами, вони сиділи на твердій землі, на болоті. Точніше Добі сидів на своїх скелетах, що позгинавшись зробили некроманту стілець, а Селянка стояла.

— Правитель болотного містечка, щось приховує. Бо селянка, яку виявляється звати Катериною, розпитала місцевих, вони сказали, що я вже третій кого воєвода посилає розібратися з проблемою.

— Гаразд, то що робити, де ми будемо шукати грабіжники? — спитало Морове чудовисько.

— Я вже їх знайшов, грабіжники живуть у болотному містечку, проте мають кілька схованок на дорозі, не забувай, що це болота, тут не так багато будівель.

Покинувши місцину, Катерина відправилася у найближче місто з грошима Добі, щоб придбати діжки з водою та пляшки з вином. Вона все організувала, та наступного дня на середині дороги віз з діжками зустріло Морове чудовисько разом з двадцятьма скелетами, нових маріонеток Добі відловив у болоті.

— На них шкіра є, — сказало Морове чудовисько про нових маріонеток.

— Скоро не буде, — відповів Добі.

— Так от, чому ж ти вирішив, що потрібно жити далі? — спитало Морове чудовисько у Добі 

— Правильніше питання, чому ти вирішив що цього чомусь робити не потрібно, — відповів Добі.

— Я шкоджу іншим.

— Кожен, існуючи, жере їжу, що могла дістатися комусь іншому, тому тут проблема лише в тому, що ти вважаєш, що тобі було б краще, якби тебе не стало, проте насправді стане краще, якщо ти почнеш турбуватися про себе.

— Що це взагалі значить? — спитало Морове чудовисько, — І раз ви турбуєтеся про себе, то чому ви вирішили, що забезпечити селян водою, щоб отримати їх любов, буде варте таких зусиль, ви ж навіть останні гроші витратили, щоб купити їм вино, якщо вода не дійде. Вам не доплатять за подібне. Чому ми йдемо так далеко від воза з водою? Ми скоро віз бачити перестанемо.

— Щоб це не було, воно знищувало загони з десятка найманців, тому з двадцятьма скелетами, воно розбереться.

Нападники були в кольчугах та в шкіряній броні. Списи полетіли в скелетів, після короткої сутички віз перевернули. Один з нападників був вдягнений в латний обладунок, а трикутні щити нападників були невміло зафарбовані, намагаючись сховати символіку боярської сім’ї. Нападники не помітили Добі та його супутників, бо вони сховалися, як тільки почався напад.

— Тобто постачу води грабують професійні солдати, що належать боярського роду? — спитало Морове чудовисько.

— Маячня якась, чому ж тоді Правитель болотного містечка не попросить допомоги у Митрофана? — спитала Катерина.

— Прохання про допомогу дасть воєводі Митрофану, привід, щоб ввести війська у болотне містечко та зменшити його автономію, збільшивши податок, — сказав Добі.

— В цій історії щось не так, втрати завеликі, щоб просто відмовлятися від допомоги — сказало Морове чудовисько.

— То пішли спитаємо у правителя напряму, — сказав Добі.

— А як ви збираєтеся пояснити, відсутність води? — спитала Катерина.

— Паскудство, я і забув, — з награним здивуванням сказав Добі.

Розділ 4.2

— То йдіть у їхнє лігвище, раз ви його знайшли та знищить його. Або моя варта знищить вас прямо тут, — сказав Правитель болотного містечка Добі, що стояв у його маєтку.

Добі мовчав та мав понурий вигляд. Покинувши житло правителя, він підійшов до двох своїх знайомих.

— Правитель бажає послати мене прямо в лігвище нападників та розібратися з ними.

— Добі, я походила та спитала місцевих, вони просять, щоб ти не йшов туди, їм справді було досить того, що ти вино їм роздав на свої гроші. Навіть місцева відьма так сказала.

— Справді, не йди, я розумію, що в тебе немає вибору, — сказало Морове чудовисько.

— Я збирався послати скелет вбраний. як я, все одно ніхто не знає, як я виглядаю. Чекай, ти сказала, про відьму… Я знаю, що відбувається в цьому містечку!

Розділ 4.3

Добі сидів та думав серед болота, поруч стояли його супутники. 

Після звістки про те, що некромант не зумів розібратися з нападниками, Правитель болотного містечка почав заохочувати усіх змінити підданість в обмін на захист. Також він закрив єдину дорогу, що вела з болотного містечка.

— Що відбувається? Ситуація виглядає, наче Правитель болотного містечка вже зробив останню міру, пославши некроманта, щоб розв'язати проблему постачання води, тому лишилась лише державна зрада, — сказала Катерина.