3

Про те, що там пророкували пророки, і яке місце в їхніх пророцтвах посідає Яфін, Ріві розповідала дорогою до бібліотеки. Яфін повісив щит, що спотворює, а на додачу до нього повів знову в обхід, через непримітні дверцята і абсолютно порожні, але дуже заплутані коридори. Ріві навіть здалося, що це був якийсь таємний хід.

— Значить, гряде якась гидота, причому, доведена… — задумливо промовив Яфін, довівши ученицю до ще одних невеликих дверцят і запропонувавши поки постояти тут. — Чому доведена, до речі?

— Розвідка перевіряла і там, у Небесному місті справді щось дивне. У високу частину нікого не пускають, навіть сміттярів і тих, хто продукти привозять. І те, й інше слуги, і навіть солдати... Яфіне, ти ж розумієш, що для солдатів цієї напівкочової імперії тягати сміття образа?

— Розумію, — сказав чоловік.

— Так ось, вони чомусь тягають. А там непрості солдати, там солдати з найвищої частини міста, присвячені, часто родичі наближених. Загалом, готується щось таке, що сміттяр, що заблукав далі Кола Воріт, запросто це побачить і зрозуміє, що воно з себе представляє.

— Ритуал?

— Може. Але ж ти розумієш, що ритуали у них ближче до шаманських. Ці... імперці, вони потрапили в наш світ значно пізніше, ніж усі інші. Є навіть записи, як вони вийшли з гори, що розкололася, через що деякий час вважалося, що вони там щось перечікували в стазі. Втім, навіть якщо чекали, невелика різниця. Просто, як було доведено, стільки народу в тій горі не помістилося б. І вони не побажали змішувати свою кров із місцевими жителями. Зовні вони сильно відрізняються, всі високі, потужні, навіть жінки, обличчя ще такі, квадратні, очі майже у всіх чорні, карі рідкість. Так, і при цьому вони дуже білошкірі. І завжди замотані в ганчірки, бо до нашого сонця чомусь не пристосувалися, воно в них якусь дуже погану хворобу викликає.

— Наш світ не хоче їх прийняти в такому вигляді, як вони є, — задумливо сказав Яфін. — Хотів би, зробив би більш живучими. Он у кікх-хей вже є з десяток спільних дітей із людьми є, а це здавалося взагалі неможливим.

— Можливо. Але це їм особливо не заважає. Вони мають багато дітей. У них більшість жінок помирають чергові пологи, але це чомусь не заважає іншим жінкам рватися на місце померлої. Не розумію…

— Виховання та пріоритети, — сказав Яфін. — Он на тих островах, які не так давно влаштовували набіги на ці береги, вважалося найбільшим досягненням просто потрапити на корабель, що прямував до материка. А те, що поверталися добре, якщо половина… ну не пощастило, буває.

— Ага, — озвалася Ріві.

— То що там із вашими білошкірими сусідами трапилося?

— Ну, вони з'явилися з гори. Жили якийсь час закритою громадою. Там, у тих горах, небагато населення в принципі було, і власники тих земель ними вчасно не зацікавилися. А потім виявилося, у них є якась жахлива магія, схожа на ваше шаманство, якісь ритуали, які довго готуються, довго проводяться, але дають таку силу, що ці чудовиська можуть знищувати цілі міста.

— Так… І чому після знищення першого міста проти них не об'єднався весь материк?

— Тому що король Енке з Бердів був ідіотом, який вирішив, що зачеплена його честь і що він сам повинен впоратися. Ось вони й захопили його королівство і начебто заспокоїлися.

— На той час, поки не закріпилися, — впевнено сказав Яфін. — Стривай, ти мені говориш про Час Великих Пожеж?

— Так.

— Захопили ще три королівства за якихось сім місяців, зуміли придушити всі бунти, фактично перетворивши на рабів усе місцеве населення, потім уперлися у ваш Ліс, Союз Кадхафи та Кільцеві землі, чи не так?

— Так.

— Ага, знаєш, я не кровожерливий, але мене завжди мучило питання, чому ви, вдало захистившись, не звільнили захоплені землі і не загнали цей веселий народ у гору? На що сподівалися?

— Ні на що. Просто не спромоглися. Варто перейти кордон їхніх земель і пропадає магія. Вони встигли щось зробити таке, що вона пропадає.

— Цікаво. До речі, у цьому може бути причина ворожнечі їхніх організмів із нашим сонцем. Може світ не може їх поміняти через те, що вони постійно живуть під якимось щитом. Хоча не факт. Далі, я так розумію, тобі сказали, що хтось напророкував чергову спробу захопити щось у виконанні цих веселих людей.

— Так. І що саме ти зможеш це зупинити, не давши розпочатись черговій війні, яка триватиме десятиліттями.

— Саме я? Цікаво, яким чином? Хоча… Ріві, згадай точно, що саме тобі сказали. Чомусь здається, що, якби тебе просто обдурили, ти б це зрозуміла, якщо ти емоції чуєш. Навіть якби були на це якісь мінімальні шанси, вони не стали б тебе грубо обманювати. Тож тут щось інше. І ваші прибульці з гори справді щось готують. Хоча… Ріві, адже у вас є захист від їхнього ритуалу. Ви точно вивчили кордон їхніх земель, щось зрозуміли, і у вас є захист, правда?

Дівчина поплескала очима, а потім тоном людини, яка несподівано спіймала просвітлення, вимовила:

— Правда. І їм вже двічі не вдалося пробитися до нас. Ні до кого не вийшло. І це було майже двісті років тому.

— Зрозуміло. І що ж тоді змінилося, що раптом знадобився я, який ні у ваших сусідах не розуміється, ні в їхньому ритуалі, ні у вашому захисті від цього ритуалу?

Ріві знизала плечима.

— А нічого не змінилося! — азартно припечатав Яфін. — Впевнений. Але при цьому тебе не обдурили, і ваші веселі сусіди готуються до нових завоювань, бажаючи нести мир та освіту далі. Впевнений, саме так вони думають. Отже, у них є причини думати, що з вашим захистом щось трапиться. Навряд чи вони зуміють самостійно проколупати дірку в ньому... Знаєш, у ті часи, коли степи воювали з моїм королівством, часто траплялися схожі патові ситуації. Ні шамани не могли пробити захист магів, ні маги шаманів. Просто через різницю в силі. Сила шаманів взагалі зовсім не те, що сила магів, хоч на перший погляд схоже. Загалом це все одно, що порівнювати воду з дзеркалом. І там, і там можна побачити відображення, але це точно не одне й те саме. Так. І вирішувалися ці патові ситуації або з допомогою диверсій, або завдяки зраді.