2

Чайку Ріві з Яфіном пішли шукати з ранку. Мабуть, не тільки Ріві не хотілося, щоб слідом ув'язався цілий натовп. І виходили вони не через браму. А потім ще й досить довго пробиралися по заростях, не звертаючи уваги на росу.

— Так, якщо я взагалі щось розумію в суті явищ прив'язаних до ритуалу, певних дій та інших умов, то у нас є всі шанси сьогодні твою чайку зустріти, — сказав Яфін, коли вони відійшли від школи досить далеко. — Сподіваюся, я цій зустрічі не заваджу. Ну, якщо побачимо чайок і жодна не спробує підлетіти ближче, відійду від тебе і спостерігатиму здалеку.

— А може, варто було б її в школі почекати? — спитала Ріві, сумно дивлячись на мокрі до коліна штани.

— Сумніваюся. У школі вона лише альтанки ламає і не факт, що вона. Думаю, це тому, що тобі у школі сниться ельф, чайка там буде зайвою. Це буде необов'язковим ускладненням, а може й множенням. Почитаєш потім про обряди, до яких прив'язувалися посланці. Ще про прокляття з глашатаями можеш прочитати. Воно схоже. Особливо за витратою енергії та часу. Сплести посланців і глашатаїв, та ще й так, щоб вони правильно діяли — ще та справа. На це можна витратити три роки до проведення ритуалу. Загалом, у мене є сильна підозра, що хтось просто проводив експеримент із цими посланцями, просто з інтересу. А потім трапилося щось, через що довелося терміново проводити ритуал.

— І він став терміново закопувати каміння? — засумнівалася Ріві, розмірковуючи, варто сушити штани або марно. Адже роса нікуди не поділася.

— Не думаю. Я навіть не думаю, що символи на камінні та інших предметах висікалися вручну. Ритуальний малюнок, швидше за все, був звичайним. Намалювали у дворі крейдою. Або піском. Дивлячись, що вважали надійнішим.

— Але каміння…

— Ріві, ти знаєш, що таке відкладена дія? — серйозно спитав Яфін. — Якщо не знаєш, то за цим принципом працюють амулети здебільшого.

Ріві кивнула. Це вона знала.

— Ось. А тепер я тобі відкрию страшну таємницю. Прокляття за своєю суттю, та ж відкладена дія, розтягнута в часі, котра спрацьовує і знову застигає. А ще деякі прокляття ліплять на основі цілком мирних ритуалів. І теоретично ритуал із відкладеною дією теж можливий. Просто він буде без спрацьовування. Тому що ритуал сам по собі є умовою, на відміну від прокляття, яке чіпляється до умови.

— Навіщо він тоді потрібний, як не спрацює? — здивувалася Ріві.

— Правильне питання, — здається, похвалив Яфін. — Такі ритуали не потрібні. Вони можуть знадобитися лише в одному випадку. Власне, вони саме за цієї умови можуть існувати. Їх треба поділити. На початкову дію та завершальну. Розумієш, треба розтягнути у часі умову, яка спрацює лише після того, як ритуал хтось завершить. А до цього ритуал існуватиме у підвішеному стані, чекатиме поштовху, щоб спрацювати.

— О, — сказала Ріві. — А каміння?

— А символи на камінні та інших предметах, мабуть, просто відбитки. Малюнок розширився і до моменту спрацьовування відобразився на чомусь. Можливо, тепер його навіть повторно малювати не треба для того, щоби ритуал завершився. І всі ці символи зникнуть одразу після цього.

— О, — повторилася Ріві.

— Це лише теорія.

Ріві про всяк випадок хмикнула.

Вздовж урвища вони брели досить довго і коли нарешті помітили чайок, роса майже висохла. Постояли, спостерігаючи за птахами, і неквапливо пішли далі. Яфін вручив Ріві амулет-пастку для птахів. Так, про всяк випадок. Просто в якості перевірки. Він був упевнений, що якщо птах незвичайний, у пастку він не потрапить.

А ще через деякий час одна з чайок полетіла до берега. Покружляла трохи в небі, спускаючись все нижче, а потім пролетіла недалеко від Ріві.

— Бачиш, я казала, — пробурмотіла дівчина.

Яфін кивнув і запропонував зупинитися.

Пташка теж зупинилася. Приземлилася і почала робити пташину гімнастику, розводячи крила та піднімаючи лапи. Ріві стояла і спостерігала. І їй здавалося, що чайка знущається.

Потім дівчина обережно дістала з кишені амулет і жбурнула його в пташку.

І пастка навіть розкрилася.

Тільки чайці на це було начхати, вона спокійно пройшла через клітку з дроту, що розгорнулася над нею, і стала знову робити пташину гімнастику.

— Птах точно не звичайний, — сказав Яфін.

— Х'є-х'є-х'є, — відповіла чайка.

— Вона завжди так, — сказала Ріві.

А чайка нахабно клюнула клітку, піднялася на крилах і трохи полетіла вперед, уздовж берега. Потім знову опустилася і продовжила гімнастику.

— Може вона пропонує нам піти за нею? — спитала Ріві.

— Кия! — підтвердила пташка і пролетіла ще трохи вперед.

Так вона їх і вела.

Сонце встигло піднятися. А чайка все прикидалася птахом, що веде хижаків від свого гнізда.

І зупинилася вона лише на вершині великого каменю. Навіть гімнастику не стала там робити. Просто стояла та дивилася на людей.

— Мабуть, там чергова частина малюнка, — сказала Ріві.

— Все може бути, — озвався Яфін.

І після цього вони взяли і зробили дуже велику дурість, як потім дізнались — підійшли до каменю надто близько.

І виявилося, не тільки люди вміють ловити птахів у пастки. Деякі птахи справляються з цією справою набагато краще. Ще й х'єкають з небес, коли люди недовірливо витріщаються на щити, що піднялися навколо каменю.

— Ну, думаю, Вірта нас слідами знайде, — філософськи сказала Ріві.

— Або енергія закінчиться, — підтримав її Яфін. — Або ми вигадаємо, як звідси вибратися. Треба пошукати, до чого ці щити прив'язані.

Пошуки вони вирішили розпочати із каменю. Він на цьому клаптику землі був найпомітнішим.