2

Пообідати мандрівники зупинилися у черговій мальовничій низинці. Місцевість на той час змінилася настільки, що навіть було незрозуміло пагорбів тут так багато, що вони зливаються один з одним, або рівна місцевість настільки порізана ярами.

Їхали вони то вгору, то вниз, то трохи вбік і вниз, то в інший бік і вгору. Місцями на схилах росли низенькі сосни, якісь кущі, шовковичні дерева або дикі абрикоси, місцями були видні піщані потоки або стирчали такими собі сходами жовті камені, між якими росли пучки трави. Місцями прямо на дорозі звідкись з'являлося біла кам'яна крихіта, хоча з трави на узбіччях, як і раніше, виглядали жовті камені. Потім, в черговій низині, раптом виявлялося чи озеро, що тягнеться в далечінь, разом із цією низиною, чи струмок, що просто сильно заріс з боків очеретами. А варто було піднятися і знову почати спускатися, як з‘являлися гаї або крихітні села, які теж воліли тулитися на схилах.

Ще в цій місцевості було багато пасік, овець та кіз. І Яфін, коли вибирав місце для обіду, навіть уточнив у пастуха, де саме зараз нікого не випасають, у тому числі й бджіл. З бджолами його підопічні, бачите, були не в ладах.

Кашевара Яфін призначив самотужки. Збирати дрова не знадобилося, виявилося, їхній запас везли у возі спеціально для цієї місцевості. Бо якщо почати тут ламати дерева, то місцеві жителі побачать — ще пики наб'ють. Особливо за липи. Які спеціально висаджували у тих місцях, де траплялися зсуви під час дощів. Липи, виявляється, вміють схили тримати своїм корінням. Особливо липи, над якими почаклували природники.

— От теж була б чудова тема, — пробурчала Ріві, відкривши новий зошит. Придумати щось виразне і здатне зайняти практикантку, яка вибрала тему про різнокольорові ромашки, вона так і не змогла. І підозрювала, що якщо плюнути і порадити дівчині спочатку просто ці ромашки пофарбувати, навіть Яфін не зрозуміє. Адже тема там не про фарбування, а про вплив кольору на властивості. А на що цей колір взагалі спроможний вплинути, Ріві так і не згадала. Мабуть, ні на що варте уваги. — Так ... Вибір статі в яйцях. Чудово, майже те саме, що й дракон із лушпинням. Чи тут взагалі не ті яйця маються на увазі, не курячі? Хм… Тоді бідолашній доведеться зібрати разом усіх хлопців і спробувати пояснити їм, що заради науки вони зобов'язані взяти участь в експерименті… навіть цікаво, що це буде за експеримент? Краще будемо думати, що яйця курячі і дівчина захотіла вирішити вічну проблему з тим, як змусити курку висидіти побільше курчат курячої статі і менше півнячої. А у нас ні курки, ні яєць. Тож для початку їх слід десь взяти. А ні, взяти треба кілька курок. Одну змусити сидіти на кругліших яйцях, іншу на довших, третю на темніших, четверту…

— Тобі подобається виставляти всіх ідіотками?! — сердито запитали над головою, примудрившись підкрастися до Ріві, яка замислилася над чужими проблемами.

— Виставляти? — розгублено перепитала вона. — Навіщо? Ви і без чужої допомоги з цим чудово справляєтеся.

— Віддай! — ще більше засмутилася любителька підкрадатися і спробувала вихопити зошит. Мабуть, він належав саме їй.

Ріві схопилася з місця і підняла зошит над головою.

— Ти дуже дивна дівчина, — сказала душевно. — Цей зошит мені дав магістр Яфін і саме йому я його маю віддати.

Прозвучало начебто розумно, але власниці зошита на це було начхати.

— Віддай! — заволала вона і, мов тигриця, кинулась на аспірантку.

Ну, Ріві відскочила, а що їй ще залишалося робити, не битися ж за якийсь зошит?

— Гадина! — і це не оцінила нападаюча.

***

Яфін, який відійшов у особистих справах зовсім ненадовго, коли повертався, найменше очікував застати черговий скандал. Йому чомусь здавалося, що веселому жіночому колективу вистачило й нічного забігу від бджіл. А тут на тобі.

Він зупинився і деякий час спостерігав за тим, як Ріві гасає по стоянці, стрибаючи з боку в бік, як справжній заєць, що не дає себе зловити лисиці. Ще й над головою чимось дражливо розмахує. За нею бігала одна з нічних потерпілих від бджіл. Хтось улюлюкав і, схоже, почав приймати ставки на закінчення цього забігу. Вірта та Вітар в один голос вимагали не втручатися. А хтось, намагаючись перекричати цю парочку, хотів оточувати і бити, як вона на те заслуговує, чомусь не уточнюючи кого саме.

Ріда серед цього бедламу не спостерігалося, кудись він встиг подітися. Тож і зупинити веселощі не було кому.

— Віддай! — особливо проникливо заволала переслідувачка, спробувала повторити маневр спритної ельфи і з розбігу влетіла в казан з помитою і залитою водою крупою.

Багаття, до речі, ніхто так і не розпалив, не до нього всім було, мабуть.

— Так, — похмуро сказав Яфін, виходячи з тіні дерева.

— Це все через тебе! — ще більш проникливо закричала переслідувачка, трусячи ногою, щоб позбавитися від котла, що дуже вдало зачепився дужкою. У процесі вона виплескувала залишки крупи та води, але зупинитися і зняти з ноги посудину чомусь не здогадалася. — Та я зараз тобі всю зачіску спалю! І начхати мені на наслідки!

— Ану всім завмерти! — гаркнув Яфін і, на його подив, усі справді завмерли, мов у стазі.

Ріві примудрилася застигнути з піднятою ногою. Її переслідувачка — нахилившись уперед і виставивши перед собою руку. Інші хто як. Яфіну навіть здалося, що зараз почнуть падати птахи, які перестали махати в польоті крилами, але обійшлося.

— Що за нісенітниця тут знову відбувається?!

— Це все вона! — першою відмерла переслідувачка і тицьнула пальцем у напрямку Ріві. — Вона знущалася з моєї теми, говорила так, наче я ідіотка якась!

Яфін перевів погляд на свою аспірантку.

— Підслуховувати не треба, — похмуро відповіла вона. — Вже з собою поговорити не можна, бо підкрадаються і підслуховують. Але я вирішу цю проблему, розвішатиму навколо себе павутинки, щоб дзвеніли.

— Ось, вона знову знущається, натякає! — чомусь незрозумілому зраділа переслідувачка.