4

Зошит, від якого втік Вітар, Яфін спробував всучити Ріду, який не вчасно підійшов, але він на правах викладача відмовився від такої честі.

Трохи подумавши, він покликав власницю цього зошита, вислухав її белькотіння про те, що вона поки не думала, зрозумів, що й не додумається. Втім, він саме це й припускав, тож навіть не здивувався. Це ж йому треба, щоб студенти були зайняті і зрідка носили на подивитись плоди своїх зусиль. А їм головне заповітний підпис отримати, а там уже магістр Яфін нехай думає, чим після цього їх зайняти.

— З таким підходом не в природники треба йти, а в зіллявари. Саме у них повно роботи для охочих просто варити мікстурки та еліксири за книгами рецептів, — пробурчав він і відпустив дівчину помахом руки. — Уявляю, що вони придумають для дипломних проектів.

Дівчина спіткнулася та прискорила крок.

І кому вона вирішила за цю відповідь мститись? Не Яфіну, звісно ж. І не майстрові Ріду, який від її зошита шарахнувся так, ніби на ньому виросла пліснява зі страшними зубами і ледь не відкусила йому палець. Мститись треба було одній конкретній особі, яка була надто розумною і, напевно, щось наговорила.

***

— Плюх!

— Бж-ж-ж-ж-ж-ж.

— Ой, матінко!

— Тихо, дурепа!

— Укусила!

— Бджоли завжди кусаються, ідіотко, я ж тобі казала, в намет стільники кидай, а не перед ним!

— Я кинула, воно відштовхнуло, ай!

— Не махай руками!

— Ну, вийшло?

— Ай! И-и-и-и-и…

— Куди це вона?

— Тікаємо, ідіотко, а то й нас покусають!

— Бж-ж-ж-ж-ж?

— Бджоли вночі не літають!

— От їм це й скажи!

— Ой, зараза!

— Тікаємо!

— Ви зовсім здуріли, ненормальні? Чого носитеся?!

— А-а-а-а-а!

— Бамц! Бум! Дум! Кац!

— Ідіотко, залиш казан у спокої, навіщо ти його на голову насунула?! Від бджіл це не рятує, у воду треба!

— И-и-и-и!

— Свою смугасту кішку вчи, придурок! Думаєш, ніхто не бачив, що ти в її наметі пів ночі сидів?! Розмовляли ви там, да? Уй, ти!

— Бджоли, фас!

— Ой, матінко!

— Якого лисого демона тут відбувається?

— Ой, матінко…

***

А Ріві спала собі за надійним захистом поставлених щитів і навіть не підозрювала, який бедлам навколо коїться. Не чула криків. Не знала, що саме Яфіну довелося прибирати стільники від входу до її намету і відносити назад у дупло на дереві, переловивши перед цим у силову сіть майже всіх бджіл. Щасливо пропустила бійку за честь Вірти. Причому, спочатку Вірта сама за свою честь дала в око зайве язикатій однокурсниці, а потім Вітар додав захиснику цієї дівчини, який чомусь вирішив, що якщо Вірта і на нього нападе, то її можна буде звинуватити в сказі. Не взяла участь у приведенні низинки до ладу. І навіть не послухала цікаву лекцію про загальний ідіотизм та проблеми, які він може доставити в майбутньому.

Ріві відсипалася за дві ночі.

І снився їй чудовий сон. Про море. Яке шуміло і хвилювалося, облизувало пляж, усипаний галькою, а в одному місці навіть стіну, що обгороджує ту будову, на яку з якогось пагорба дивилася Ріві. Будова була відчутно стара і якась контрастна, яскрава, майже чорно-біла.

Ще в цьому сні була чайка, яка літала над морем, час від часу зриваючись униз і намагаючись упіймати там рибу.

Загалом, дуже красивий краєвид. І Ріві навіть уві сні хотілося там опинитися. І вона відчувала, що на неї там чекають.