2

Історію стосунків Яфіна, ілюзіоністки з сусіднього материка та дерева Ріві таки дізналася, вдало спіймавши керівника аспірантури біля криниці, яку він перевіряв на наявність шкідливої ​​плісняви. Наявність цієї плісняви запідозрила господиня придорожнього гостьового будинку, в якому вони зупинилися, щоб поїсти і переночувати. Якийсь неприємний присмак вона у воді помітила з недавніх пір. І що зробив Яфін дізнавшись про це? Правильно, він пішов подивитися, вирішивши, що поїсти може й трохи згодом. Тим більше, господиня колодязя пообіцяла особисто для нього приготувати щось дуже смачне.

Ріві для того, щоб виловити керівника біля криниці, і щоб слідом не пішов весь клуб його захисниць, довелося вибиратися через вікно. Проте поговорити ніхто не заважав.

І з'ясувалося, що історія справді була чудова.

Тому що контрабандою привозили не аби якесь насіння, і навіть не насіння тих квітів, які мали право вирощувати тільки ті, кому це право дарував король. Ні, на такі дрібниці контрабандисти не розмінювалися. Вони були впевнені, що продавати те, що заборонено навіть вдома, набагато вигідніше. Наприклад, милі такі бур'яни, схожі на звичайні лопухи. Які навіть виривати марно. Тому що все одно залишаються дрібні корінці, які вміють розростатися без наявності рослини. І які вміють змінювати будь-яку рослину, до кореневої системи яких приростуть. А потім ці рослини починають виробляти отруту і тихо труїти мешканців будинку, яким не пощастило з видертим із землі ще пару місяців тому лопухом. Позбутися тих корінців, на щастя, не складно. Якщо про них знаєш.

Ще серед контрабанди були квіточки, які можна було перетворити на приворотні, впливаючи під час росту. Причому приворот подіє на конкретну людину. І помітити цей вплив практично неможливо. Сплітається він поступово і надто схоже на звичайну закоханість немагічного походження. А те, що принагідно людина раптом полюбила якісь квіти… ну, на цьому материку подібні збіги поки що не викликають підозр.

Загалом контрабандисти справді вартували того, щоб на них полювати.

А тут, ось так збіг, Яфін знайомиться з тією красунею, за якою дізнавачі спостерігають вже з півроку.

— Збіг? — не повірила Ріві.

Яфін зітхнув, зазирнув у колодязь і ворухнув над ним пальцями.

— Частково, — зізнався. — Познайомився я з нею справді випадково. Ну, мабуть. Можливо, вона шукала зустрічі саме зі мною і ті відомості, які нібито проґавили на сусідньому материку, її лише підштовхнули і змусили діяти швидко.

— Так… — похмуро мовила Ріві. Справді ж приманка, причому добровільна. Напевно, його попросили і він у своєму звичайному тоні відповів, що чому б і ні.

— Знаєш, що таке дух-брамник? — спитав Яфін і посміхнувся.

Ріві знала. У її сім'ї теж був дух-брамник, фактично, динамічний, розумний портал, здатний витягнути налаштованих на нього людей з будь-яких неприємностей, якщо ці неприємності сталися з ними на території, на яку поширюється його чутливість. Колись давно один із предків добровільно погодився стати таким духом, але…

— На чужій території духи марні, вони можуть допомогти лише вдома. Ось якщо вороги вже вриваються до твого дому… — обережно промовила Ріві.

— Ага, марні, бо на чужій території є чужі духи, — м'яко сказав Яфін. — А якщо на території немає жодного духу, теоретично нічого не заважає там його поселити. Головне знайти досить сильного мага, прив'язаного до тієї території, розумієш?

— Так, — дуже похмуро сказав Ріві. — З тебе хотіли духа зробити?

— Ага, уявляєш, який ідіотизм. Я навіть здивувався. Чесно, думав, вони там щось небезпечне затіяли, а вони цю дурницю.

— Ти мене плутаєш. Якщо тут немає духа-брамника, то що завадить його отримати?

— Вона так само думала і не розуміла, чому я посміхаюся, — зізнався Яфін. — Це її так злило.

— І? Чому ти там посміхався? Вони почали неправильний ритуал? Чи дерево не там виростили? Чи не те, в якому такий дух може жити?

— Уявлення не маю щодо дерева. Я у ваших чарівних деревах не знаюся. І ритуал у них, мабуть, міг бути правильним.

— То що було не так?

Яфін хмикнув, навіщось озирнувся, а потім нахилився до Ріві, нагадавши цим майстра Ріда, і тихо спитав:

— Учениця, а чи ти замислювалася колись, чому ваші ліси досі не поділені між умільцями, що наклепали подібних духів?

Ріві моргнула, замислюватися над подібним їй на думку не спадало.

— А все тому, що ваш дух-брамник може зайняти тільки ту місцевість, на якій немає інших духів… духів місця, наприклад. Розумієш, більшість людей впевнені, що різні лісники, болотники та інші стихійні прояви, що набули тіла, воліють не селитися поряд з людьми. Є навіть місця, де люди давно кинули спроби хоч би хутір збудувати, настільки дух місця людей не любить. Спробувати такий вияв знищити… ну, в казках це виходило. А потім із місцевістю, яку відвоювали, траплялися великі неприємності. Розумієш, учениця, у духів місця можна потроху забирати територію. Вони можуть спокійно піти подалі у ліс чи болото. А можуть виявити, що їм непогано живеться і посеред полів, засіяних пшеницею або засаджених овочами. Та вони навіть у колодязях можуть жити і нікому не заважати. Або в стайні посеред міста. Або в саду за храмом. Те, що їх обов'язково потрібно вигнати та знищити, — неправда. Насправді серед духів місця небагато тих, хто сильно людей не любить. Зате серед них точно не знайдеться того, хто запросто візьме і віддасть свою територію іншому духу, нехай навіть здатному тягати за собою портал і створеному з людини.

— О, — сказала Ріві.

— Ось тобі й «о». Впевнений, навіть не всі ваші духи-брамники колись людьми були. Хтось цілком міг домовитися з тим духом, який і так жив на його землях, просто не став розповідати сусідам. І ви так звикли до своїх брамників, що перестали бачити очевидне, те, що з боку дуже помітно — ці ваші брамники нічим, окрім прив'язаного до них порталу, від інших духів місця не відрізняються. А насильно поселити нового духа на території, де вже є подібні… ну, можна вигадати простіший спосіб самогубства.