Чудові теми та інші дорожні розваги

На третій день шляху Ріві занудьгувала і вирішила бути послідовною.

А ще вона вирішила не ігнорувати те, що підкидає доля. Може це ті знаки, йдучи за якими, прийдеш саме туди, куди потрібно.

Про те, кому потрібно, Ріві вирішила поки що не думати.

Почати вона вирішила із найближчого знака. Тобто з чудової історії про те, як Яфіна мало не зжерло дерево. Тим більше, поряд був учасник цих цікавих подій.

— Дерево? — розсіяно перепитав Яфін, подивившись на Ріві так, наче її не впізнав.

Кальма, яка вперто продовжувала зображати охоронця при улюбленому вчителі, обдарувала її глузливим поглядом і ласкаво-ласково сказала:

— Не бачиш, магістр зайнятий.

— Так?

— Так! — з натиском підтвердила Кальма.

— Я намагаюся розібратися з цими чудовими планами практичних занять, — потойбічно відповів Яфін. — І радію, що зацікавився цими чудесами до того, як ми доїхали.

— О? — здивувалася Ріві, щось на радість схоже не було.

Сидів Яфін за великим столом у шинку при гостиному домі. Перед ним стояла тарілка з тушкованими з м’ясом овочами, якийсь напій у глиняному кухлі та стос миленьких зошитів у різнокольорових обкладинках.

— Добре, що ми вирішили порадитися… — пробурмотіла Кальма.

— Він хоч поїв? — спитала Ріві.

Кальма, на її подив, охнула, схопилася за щоки, одразу ж розгубивши всю схожість із войовницею, а потім потяглася до ложки, мабуть, збираючись нагодувати улюбленого магістра. Добре, хоч вчасно зупинилася.

Яфін ложку намацав самостійно, не дивлячись зачерпнув і навіть якимось дивом доніс її вміст до рота. Після чого поклав на місце і перевернув сторінку зошита у зеленій обкладинці.

— Теми тут, звичайно… оригінальні, — сказав, прожувавши. — Саме такі, які дуже любить местреса Сатія і із задоволенням їх погоджує.

— О? — повторилася Ріві.

— Так, якщо одразу взяти таку ось оригінальну тему, не буде жодних проблем із її підписом та внесенням теми до регістру. Зате буде безліч проблем, коли оригінали, які вирішили швиденько отримати її згоду на свою практичну роботу, візьмуться за цю роботу. Втім, тут навіть у стадії планування вони з'явилися.

— Так? — запитала Ріві.

— Так, — підтвердив Яфін. — Ось тут милій дівчині доведеться вирощувати п'явок та змушувати їх харчуватися шкідливими речовинами, очищуючи воду. І у нашої милої дівчини народився просто чудовий план про те, де вона цих п'явок візьме і яким чином спробує змінити їхній раціон. Гаразд, намагатися змусити їх пити воду замість того, щоб до когось присмоктуватись. Ну, не вийде, то не вийде, на практиці головне процес. Але наша мила дівчина… — Яфін заглянув на обкладинку і продовжив: — Вельса Сарбі. Вона чомусь впевнена, що п'явок можна наловити в морі поряд із Першою школою.

— Хм… — сказала Ріві.

— Так, правильна думка, — погодився Яфін. — І щастя, що я побачив це до того, як ми проїхали останнє місто, де їх можна купити. Тому що їздити кудись заради якихось п'явок... Але це добре. П'явок хоч би можна десь купити. А де… — Яфін гидливо підняв відкладений окремо зошит у веселенькій жовтій обкладинці. — Де Різлза Морца зібралася брати лушпиння з дракона щоб його подрібнити і перевірити, як таке незвичайне добриво подіє на садові маргаритки? І це майже випускниця! Гаразд би до такого ідіотизму додумався хтось значно молодший, але випускниця... У мене що, купа знайомих драконів, у яких зі шкур сиплеться тонами лушпиння? Лушпиння ... Ця Різлза драконів з цибулею випадково не плутає?!

— Ой, — тоненько сказала Кальма і явно понурилася. — Зате встигла, доки група не заповнився.

— Група? — здивувався Яфін, знову схопився за ложку і подивився на дівчину.

— Ну… — збентежилася фальшива войовниця.

А Ріві несподівано для себе хихикнула. Це ж вони такі ідіотські теми придумали для того, щоб потрапити в число тих щасливчиків, які їдуть до Першої школи. А про те, що буде далі і наскільки ощасливлять цими темами улюбленого викладача, вони, мабуть, не встигли подумати.

— А ти чому хихикаєш? — поцікавився Яфін і з'їв шматок картоплі.

— Дракон у лушпинні, — навіщось сказала Ріві й усміхнулася Кальмі.

— Так. А я ще зрозуміти не міг, чому местреса Сатія дивиться на мене з такою зловтіхою, ніби я їй у суп плюнув і вона нарешті помстилася, — зітхнув Яфін. — А тепер зрозуміти не можу, коли я встиг плюнути? Чи вона вирішила мені життя зіпсувати просто так?

Кальма чомусь почервоніла.

Може, це вона плюнула?

Ріві з цікавістю на неї подивилася, вирішила не тикати в цю підозрювану пальцем і порадила Яфіну їсти. А сама погодилася переглянути зошити на предмет градуса ідіотизму записаної на першій сторінці теми. Ці зошити виявилися щоденниками майбутніх досліджень.

Градус ідіотизму зашкалював. Дівчата, схоже, вирішили позмагатися в оригінальності і геть забули, що їм все це доведеться якось робити. А потім ще й звітувати про виконану роботу. Може навіть перед тією ж местресою, яка підписала теми.

Ріві трохи подумала і розсортувала зошити на чотири стоси.

В перший склала все, де були присутні розсудливість і небажання ускладнювати собі та іншим життя.

В другий те, що хоча б не відрізнялося зовсім дивними фантазіями.

В третій те, що хоч якось можна було зробити.

І в четвертий драконів з лушпинням,  квіти, які співають рівно опівночі та іншу маячню. На щастя Яфіна, саме цей стос був невеликий.

Кальма, котра спостерігала за цим сортуванням, все більше супилась. Потім стала старанно думати. Потім, дочекавшись, поки Ріві покладе останній зошит, старанно посміхнулася і, зображуючи милаху, поцікавилася, чому Ріві вирішила настільки вчасно взяти і з'явитися.

— Ах, так, — схаменулась дівчина, що захопилася сортуванням. — Чому я прийшла? Магістр Яфін, як ви примудрилися дозволити якомусь дереву вас жерти?

Кальма, котра навряд розраховувала на таку цікаву відповідь на задане запитання, некрасиво відкрила рота.