3

Річка життя, якій Ріві чомусь довірилася, з неї явно знущалася. Як ще пояснити той факт, що в даний момент з двох боків від неї їхали майстер Рід і Новал? І добре б просто їхали, це було навіть непогано, враховуючи той невеселий факт, що частина шанувальниць Яфіна теж вирушили до Першої школи вивчати випадкові мутації рослин, підкріплені доступом до якогось джерела. Не поїхати ці дівчата і не могли, вони були з останнього курсу і своєю спеціальністю вибрали хто природну магію, хто лікарську справу, хто планування та покращення рослинництва. Загалом, вибрали те, що дозволяло частіше бачити магістра Яфіна, оскільки його предмети для цих спеціальностей були обов'язковими, а ще й на додаткові лекції можна було записатися. І на тематичні практикуми. Загалом, частина клубу їхала і свердлила похмурими поглядами спину Ріві. Добре, хоч Мельші серед них не було.

А от із майстром Рідом і Новалом чи пощастило, чи не пощастило, Ріві зрозуміти не могла. Тому що, по-перше, ці двоє виявилися родичами. Двоюрідними братами. І недаремно вони Ріві здавались схожими. І ось це вміння посміхатися, намагатися розвеселити і зображати симпатяг у будь-якій ситуації у них, мабуть, успадковане. Ну, чи старші навчають молодших. У будь-якому випадку це дуже дивна сімейка.

По-друге, те, що вони удвох крутилися біля Ріві, таки знижувало градус ненависті у групі шанувальниць Яфіна. І Ріві навіть почала сподіватися, що вони найближчої ночі не наловлять змій і не підкинуть їй у ліжко.

А по-третє, у Ріві звідкись узялося відчуття неправильності. Була якась фальш у поведінці чи Ріда, чи Новала. Ріві не могла зрозуміти кого саме. Не могла зрозуміти, звідки це відчуття взялося — чи дар знову прокинувся, чи підозрілість, чи невпевненість, чи все разом. І наскільки можна вірити цьому відчуттю, вона гадки не мала. І що можна із цим усім зробити.

Загалом річка життя явно винесла кудись не туди.

Добре хоч не забула прихопити Вітара, Вірту і, найголовніше, Яфіна. Бо, як виявилось, аспірантів у подібні подорожі не обов'язково відправляють разом із керівниками. Керівники часто взагалі залишаються у школі та займаються своїми справами. А бідні аспіранти на практиці вчаться керувати натовпом студентів і намагаються нікого не загубити при цьому. Така цікава методика навчання фахівців. Навчання стійкості, мабуть.

— Гаразд, приїдемо до школи і там подивимося, — нарешті вирішила Ріві.

Спроби розібратися у відчуттях все одно нічого не давали. Тільки відчуття неправильності світу наростали і дуже хотілося зупинити коня, вп'ятися поглядом в небо і проникливо запитати, чому саме її відправили полювати на Яфіна? Хто вирішив, що вона хоча б зможе зрозуміти, з чого розпочати виконання цього завдання? Може Яфін повинен врешті пожаліти дурепу? Але бути дурепою Ріві не хотілося. А ще їй не хотілося збирати на себе дрібні неприємності, відбиті прокляттям Яфіна, і відчувати бродячим собакою, котрого вічно несе в лопухи, назбирати на себе реп'яхів.

Зображати прекрасну, ніжну, чарівну діву вже запізно. Ніжні і чарівні не лазять по стінах і не витріщаються в чужі вікна. Та у Ріві, швидше за все, і не вийшло б. Спробувати з'ясувати, які жінки Яфіну подобаються та намагатися відповідати хоч у чомусь? Ну, після цього весь свій час доведеться витрачати виключно на війну з клубом шанувальниць Яфіна, Ріві в цьому була певна. Їх навіть можливість вилетіти зі школи навряд зупинить. Тому що вони не сподіваються, що відвоюють його собі. Ці, як би їх ввічливіше обізвати... ці ненормальні його захищають від негідних жінок. Тому що в його житті вже була одна така і мало не вбила його. Цю чудову історію Ріві розповів Вітар, а йому точно можна було вірити.

Ріві зітхнула, спробувала прислухатися до того, що говорить Новал. Начебто він намагався довести, що набагато краще за свого двоюрідного брата, хоч він і старший, але з чого ці докази почалися і до чого вели, дівчина, яка весь час пірнала у свої думки, не розуміла. Та й не до того їй було.

Історію Вітар розповів повчальну. І Ріві навіть зрозуміла, як Яфін примудрився в цю історію вляпатися. Так само, як в історію з дубом і кішкою. Сказав своє «а чому б і ні?» і вирушив допомагати чарівній городянці, у котрої якась дичина відбувалася з садом. Вилаяв її садівника, який купує насіння невідомих трав тільки тому, що хтось сказав, що цю траву не треба косити. Запросив городянку в кав'ярню, бо вона була красуня. І, природно, навіть не подумав з'ясувати, а як давно ця красуня живе у будинку з проблемним садом, взагалі у місті і звідки взялася. І нічого не запідозрив, коли вона попросила його проростити насіння. А в результаті його мало не зжерло дерево, що п'є з магів життя та дар. І врятував його хтось із викладачів школи, хто саме, точно не відомо, думки у «свідків» щодо цього розходяться, а дізнавачі чомусь усе, що стосується цієї події, засекретили. Зате вони не змогли вчасно зупинити і засекретити чутки, що коли з тієї красуні, що встигла втекти через портал, спала ілюзія, виявилося, що в неї вуха дуже цікавої форми, ну, як у ельфів. Така цікава казочка.

Про яку Ріві ніхто до Вітара навіть не сказав.

Не надали значення? Чи не захотіли лякати труднощами, яких може й не бути? Втім, клуб захисниць Яфіна труднощами ні сім'я, ні король точно б не вважали. Подумаєш, купка дівчат.

А Яфін, незважаючи на пригоду з деревом, яка ще й сталася аж три роки тому, переписуватися з колегами з сусіднього материка не перестав. І торік до нього в гості навіть хтось із цих колег приїжджав, і він його не вигнав.

Загалом, бідному клубу, що оберігає улюбленого магістра від природників із сусіднього материка, можна було навіть поспівчувати. Яфін і не подумав допомагати їм оберігати себе. Навпаки, ще й ускладнює цю справу, не відмовляючись від підозрілих аспіранток.

— І про що він насправді думає? — тихо спитала дівчина.

— Я ж говорю, вона нас навіть не чує! — радісно вигукнув Новал.

Ріві, примудрившись вкотре забути, де знаходиться і куди їде, мимоволі смикнула за привід, через що конячка зиркнула на неї і невдоволено хитнула головою.