2

А Расх Берві вважав, що йому з цим підробітком пощастило. Він взагалі любив красуватись перед дівчатами, а тут ще й заплатили. І одного з тих громил, яких зазвичай наймали, щоб вибивати з нього борги, можна було безкарно ногами побити. Теж бонус.

В своїй чарівності він анітрохи не сумнівався. Он скільки вдовиць у попередньому місті досі за ним плачуть, навіть не підозрюючи, що втрата у них загальна. І молоді дівчата, напевно, теж страждають, просто не можуть виставити це напоказ, у деяких там женихи є.

Головне, все правильно організувати. І вчасно піти. Раніше, ніж хтось почне помічати подібність між блондином, який приводив миленьку спадкоємницю найбагатшого купця міста в кав'ярню, і брюнетом, який тягався з квітами до купчихи-вдови, що живе на сусідній вулиці. І тоді можна красиво зникнути, точно знаючи, що шукати будуть кого завгодно, але не Расха Берві, мага і любителя програвати чужі гроші.

***

А потім, зла-презла Ріві йшла до поваленого супротивника, старанно тупаючи і мріючи розчавити його голову, як кавун.

За дубом стояв красень-чоловік. Невпевнено переступав з ноги на ногу і намагався зрозуміти, бігти йому вже рятувати дівчину чи поки що не треба. Або взагалі намагатись рятувати тимчасового партнера. Або зробити фінт вухами та просто втекти. В королівстві купа міст де він ще не був.

Інший красень-чоловік швидко йшов із боку школи. Він звідти спочатку йшов випадково, але, побачивши Ріві, прискорився, упевнений, що вона обов'язково в щось вляпається.

А по провулку, з якого тільки-но вийшла Ріві, кралися четверо дівчат, розтягнувши на всю ширину провулка рибальську сіть. Іноді вони завмирали і, тихо пересварюючись, виплутували сіть з гілок і бур'янів, що стирчали з обох боків. І саме тому вони не встигли до моменту появи чоловіка, що лежав зараз у траві.

— Ти хто ще такий? — гаркнула зла-презла Ріві, дійшовши до супротивника, який, схоже, поки що навіть не зрозумів, що трава заплутала його ноги не випадково. Вийшло трохи пискляво, Ріві відкашлялася і ще більш грізно попередила: — Якщо ти, недоумок, у всьому не зізнаєшся, ці трави тебе зжеруть! Будеш для них добривом, зрозумів?

Чоловік зрозумів, бо перестав безглуздо смикатися, примружився і, не змінюючи пози, лише злегка хитнувши рукою, запустив у дівчину черговий повітряний кулак, набагато сильніший за попередній.

Ріві якимось дивом встигла впасти на карачки і стиснуте в грудку повітря врізалося в дах будівлі. З даху посипалася черепиця. Почали відчинятися вікна. А звідкись вискочила розпатлана і неохайно одягнена жінка, круглими очима подивилася на Ріві, заверещала і помчала вулицею. Вищати їй набридло буквально через десяток кроків, зате вона встигла зібратися з думками і далі бігла волаючи, що нелюди згодовують траві людей, причому чим далі, тим більше було подробиць.

Ріві, на жаль, на цю ненормальну уваги не звернула. Не знала вона, що городяни реагують на таких ненормальних дещо неадекватно. І розвідка знову ж таки не встигла з'ясувати, що розвеселі студенти то фарбують кішок фарбою, що світиться, і пускають їх побігати, начепивши амулет, що полегшує вагу, то лякають когось літаючими чучелами, а то й випадково відпускають зомбі побродити навколо стіни. Так що Ріві залишилася, підповзла до супротивника і зло попередила:

— Ще раз і закопаю.

За деревом гикнув красень-чоловік. І нервова Ріві від несподіванки так труснула нещасний дуб, що з нього посипалося не тільки листя, а й цілком собі здорові гілки, однією з яких красеня і приклало по голові.

І тут його осяяло. Тут він згадав, що найманець, який лежить у траві, його бачив, щоб впізнати і випадково не побити, а значить, зможе описати і нацькувати варту. А зняти маску швидко не вдасться. Дівчисько ж маг, а не купчиха, ту, що недостатньо міцно приросла до обличчя могла виявити.

І що він зробив?

Він схопив гілку, котра сприяла мисленню, підняв її над головою і пішов боротися за напарника. Напарника, що раптом став дуже цінним. Причому, бити ельфу він не хотів, гілка йому була потрібна про всяк випадок, для самозахисту. Адже у нього є зброя набагато надійніша. Посмішка, наприклад, і бажання допомогти, зображене обличчям.

Повз іншого красеня якраз промчала ненормальна, що репетувала про скажених магів і явно побігла комусь на них скаржитися, і вирішив бігти до Ріві — рятувати її від проблем. Хоча б від їхньої частини.

Дівчата в провулку в цей же час виплутали свою сіть з колючого куща і продовжили шлях.

А Мірк Вєшка, старший варти, відповідальний за квартали, що знаходяться поряд зі школою магів, саме заходив у шинок, де мав намір поїсти, і нічого поганого від цього дня не чекав. Гарний день. Сонечко світить. Подавальниця ласкаво посміхається. І в шинку пахне його улюбленою картоплею зі шкварками та пахучою степовою травою.

***

Загалом, як згодом виявилося, причиною всіх наступних проблем було те, що, незважаючи на свої негарні стосунки з жінками, Расх Берві ніколи їх не бив. Жінок у сенсі. Він і з чоловіками бився рідко, хоча тут скоріше через правильну оцінку своїх сил, а вже вдарити жінку... Матінка йому б цього точно не пробачила. Матінка була сильно проти, навіть у дитинстві відважувала потиличники. А матінку, попри все, він дуже поважав.

А тут стоїть над напарником худеньке дівчисько, погрожує.

Расх виходить з-за дерева з гілкою і розуміє, що тріснути її по голові і відібрати найманця не зможе. Вдарити дівчинку рука не підніметься. А напарник дуже великий і його він не потягне фізично.

Загалом Расх згадав, що бити ельфу і не збирався. Постарався посміхнутися якомога ласкавіше і добрим-добрим голосом попросив відпустити дядечка.

І що дурне дівчисько зробило?

А вона верескнула, обізвала проклятим людожером і шпурнула чимось магічним так, що Расха поволокло кудись разом з його гілкою. Недалеко. Але саме це, як потім виявилось, стало його найбільшою проблемою.