Як добре все починається і чим може закінчитись

***

— Ось, виходить, вона звичайна, така сама, як усі. Тільки вуха, як у кажана, — переконувала подруг одна дівчина.

— А я вам давно казала! — рвучко вигукнула інша дівчина. — Ще й б'ється, як мужик! Де це бачено, га?! Її треба поставити на місце, тоді вона сама відмовиться, аби її дали спокій і не виставляли зовсім вже дурною!

— Так, тебе вона виставила дуже дурою, — з підковиркою промовила третя дівчина, через що друга грізно засопіла.

— Та зачекайте! — вигукнула четверта. — Що там зі звичайністю?

— Все! — гаркнула друга.

— Та почекай! — з натиском повторилася четверта і вказала пальцем на першу. — Нехай вона розповідає!

— Ну, немає в ній ніякого чарівництва та іншої казковості, — розважливо промовила перша. — Все взагалі через те, що майстер Ваня у своєму світі читав якусь казкову історію і їхні посли в першу мить йому здалися прямо ілюстрацією до цієї історії. Ну, бачила я цих послів. Здалеку. У брата на плечах сиділа, він мені програвся.

— По суті, кажи! — знову вигукнула четверта, нетерпляча.

— По суті. Ну, по суті, ті посли справляли враження. І тато казав, що вони дуже сильні маги, не всякий наш магістр-природник з ними зрівняється. А вже темні... Ви, до речі, знаєте, що вони домовилися і наступного року до них відправлять наших амулетників і когось із кікх-хей, щоб навчати. А від них нам тьмаборців, щоби допомагали групі майстра Локара. У них там досвід саме з нашою темрявою.

— Ти знову відволікаєшся! Начхати мені на тьмаборців, аби цей предмет профільним не зробили, вистачить нам і захисту. Ти говори по суті! — перебила її четверта.

Оповідачка сумно зітхнула.

— Отож, про магів, природників, — сказала вона. — Розумієте, ті їхні посли здавалися казковими істотами через свою силу та вік. У них там, чим сильніший маг і чим краще він злився з їхнім лісом, який для них фактично джерело… загалом, батюшці хтось розповідав, що у них навіть є маги, які живуть по тисячі років. Щоправда, живуть вони вже дивно і на людей не дуже схожі. Є такі, як ті посли, яким кілька сотень років та дуже тісний зв'язок із лісом. А є дівчата на зразок нашої проблеми. Прості. Вона така сама аспірантка, як і всі. Вона навіть близько не магістр і навіть не майстер ще. Лише старший учень, якого сюди відправили, щоб вона чогось тут набралася і, може, розвинула в собі щось, знайшла якесь розуміння. І не факт, що знайде. Розумієте?

— Розумію. Вона лише вискочка, як я з самого початку і говорила. А ви бубните про невідому магію. Якби у неї була невідома магія, стала б вона просто битися? Аспірантам можна магію використовувати без обмежень! — знову підскочила друга.

— І що робитимемо? — запитала третя.

— Що?! — роздратовано перепитала друга. — Провчимо. Є в мене одна ідея, тільки треба, щоб хтось допоміг, бо сама не впораюся. І жодної магії, за яку нас можуть покарати. І скаржитися вона не побіжить з такою ганьбою. Пробиратиметься кущами, а потім відмиватиметься добу. А ми в храни запишемо, а потім «загубимо» їх, десь, де багато людей зможе подивитися. І вона навіть не знатиме, чому над нею хихикають.

— Дурість якась, — розважливо промовила перша.

— У тебе є ідея краще?! — визвірилась на неї друга.

Опонентка похитала головою.

— Добре, все, що нам потрібно, це її зловити і не дати битися. А там ми її кинемо в яму, виллємо на неї щось липке і присиплемо зверху соломою та пір'ям. Я навіть свою подушку пожертвую.

— Так... — задумливо сказала третя.

— І я знаю, хто і де нам викопає яму! — втішила її друга. Їй найбільше хотілося помститися. Тим більше, у неї навіть справжній привід. — І ловитимемо її в місті, бо ще захисники набіжать, захоплені відстовбурченими вухами.

***

Якби Ваня побачив Бетхіша Булікара, він остаточно розчарувався б у мешканцях сусіднього материка. Тому що на ельфа цей чоловік був схожий найменше. Він був високий, з важкою фігурою, широкими долонями та грубим обличчям. Щетина видовище тільки погіршувала і робила його схожим на розбійника, що тільки-но вийшов з лісу. Від нього навіть особливо вразливі перехожі шарахались. А жорстке чорне волосся вічно вибивалося з короткого хвостика, і робило його вигляд ще неохайним, а по темряві і страшнішим.

Іще в нього були звичайні людські вуха, навіть не сильно відстовбурчені. У дитинстві він сильно хворів, і лікарі не зважилися виправляти ці вуха, щоби ще більше не підірвати здоров'я. А потім уже було запізно. Виправляти форму вух, коли всі вже знають, що ця форма навіть поруч із ідеальною не лежала, було б гірше, ніж залишити все як є. Якщо в першому випадку співчували, хоч і фальшиво, то в другому все життя насміхалися б.

Незважаючи на це Бетхіш Булікара був аристократом, причому, з першого кола.

А завдяки своїм неправильним вухам, він був дуже амбітний, дехто стверджував, що непомірно. І рано чи пізно його мало по дорогах долі занести дуже високо, або викинути в таку яму, з якої він уже не вибереться, а сім'я прибере його ім'я з усіх своїх записів.

І ось зараз доля, схоже, винесла його саме на таку дорогу, яка десь обов'язково розділиться на дві, одна з яких піде нагору, а друга закінчиться прірвою. І поки не дійдеш до того місця, де повернутися неможливо, так і не зрозумієш, на яку з цих доріг ступив.

— Ненавиджу цю стерву, — пробурмотів він, струснувши гаманцем, з якого щойно вивудив усі золоті монети, щоб розплатитися з найманцем та іншим найманцем, для інших справ. Ще довелося сплатити штраф. І за послуги посильного, який підкинув чергові листи бовдуру, котрого шантажують, теж довелося. І…

І всі гроші були його особистими. І якщо він і далі продовжить невідомо куди дівати такі суми, сім'я може й зацікавитись. Тож до всього довелося шукати ще й способи видобутку грошей. А стерва про це навіть не думає.

— І пігалицю ненавиджу, — впевнено додав він.

Пігалицю зараз хотілося тихо і мирно придушити, наплювавши на її веселу родину і королівську підтримку її експедиції. А натомість доводилося її всіляко відволікати, розважати, лякати і не давати спокою. А ця дурепа ще й примудрялася всьому цьому заважати. То вона в бібліотеці цілодобово сидить, хоча, підкоряючись королівському наказу, мала день і ніч ходити за тим самим генієм і намагатися на нього впливати. То з тією рудою перевертнихою за покупками ходить, яка внюхала засідку здалеку і зуміла її обійти. То…