Сила божественних квітів та параної

1

Як вляпатися у скандал?

А як це зробити, знаючи, що ось-ось наздожене чергова невдача, тому що надто довго нічого здатного зіпсувати настрій не відбувалося?

Справді не відбувалося.

Яфін, місцями видаючи підозріло схожі на хихикання звуки, прочитав план, обізвав його чернеткою, а потім, почухав потилицю і написав список літератури, видавши на додачу напрямки на лекції з ритуалістики, обізвавши їх необхідними. Ще він заявив, що Ріві там обов'язково щось зрозуміє і саме після цього прийде до нього з питаннями, але поки що вона навіть не особливо розуміла, навіщо їй ці лекції. Але ходила. А куди подінешся, якщо вчитель туди направив?

Новал, до речі, кудись подівся. Не те щоб Ріві його шукала і не могла знайти. Але він примудрявся взагалі не попадатись на очі. А це вже було підозріло, особливо після квітів.

І коли Ріві побачила, як він у шкільному саду звернув зі стежки і пішов до альтанки, гортаючи на ходу книгу, дівчина відразу ж згадала про всі свої підозри. І запідозрила, що він ховався навмисне. А зараз просто не помітив її через книгу, в яку дивився. А так би пірнув у кущі набагато раніше і втік.

— Дуже цікаво, — прошепотіла Ріві, озирнулася й рішуче почала обходити альтанку, з іншого боку, під прикриттям кущів бузку та низеньких сливових дерев. Вона вирішила зробити все, щоб цього разу він не втік і не сховався. І відповів на всі питання, які вона вирішить йому поставити.

— Сюрприз! — гаркнула Ріві, практично застрибнувши в альтанку, одночасно опускаючи навколо неї щити, щоб Новал не втік.

Студент від несподіванки підскочив, упустив собі на ноги книгу і щось неприємне прошипів. А побачивши, хто його потурбував, підвівся, а потім почав звично посміхатися. Широко-широко. І радісно.

— Тобі це не допоможе! — похмуро попередила Ріві, і для більшого розуміння вказала пальцем на усмішку.

— У чому не допоможе? — щиро зацікавився Новал.

— Збити мене з пантелику, — порадувала його Ріві, але говорити, що такі ось симпатяги її чим далі, тим дужче дратують, уже не стала.

— Так?! — зацікавився Новал і ступив до неї.

— Стій на місці, — наказала Ріві. — А краще сядь і відповідай на запитання.

Хлопець знизав плечима і сів. А потім ще й зробив таке зацікавлене обличчя, ніби знаходився на нікому не потрібній лекції, але сподівався отримати всі допуски автоматом тільки за цей вираз.

— Так… — багатозначно промовила дівчина.

Новал підняв брову.

— Так! Поговоримо про букет, який ти мені всучив!

— Букет? — перепитав хлопець. — То мені ця дурня не наснилася?

— Яка ще дурня?! — здивувалася Ріві. — Навіть не намагайся виляти. Занадто багато збігів. Спочатку ти мені вручаєш цей букетик, разом з його традиціями та божественними приворотами. А потім береш і загадково пропадаєш. Ні тобі запрошень у кав'ярні, ні цукерок. Дивний збіг, не знаходиш?

Новал усміхнувся, нахилився вперед і промуркотів:

— Сумуєш?

— Ні! — гаркнула на нього Ріві. — Досить виляти. Куди ти подівся одразу після букетика?!

— Нікуди, — знизав плечима Новал. — Просто з магістром Яфіном поговорив.

— Так? І про що?

— Ну… — Новал зобразив збентеження і поколупав п'ятою дошки підлоги. — Розумієш, іду я такий, іду і тут мені назустріч магістр Яфін. Задумливий такий. Ну, я думаю, мабуть, він мене й не помітить. А він що?

— Що? — спитала Ріві.

— А він помітив, — махнув рукою хлопець. — Помітив, схопив за комір, як цуценя, і труснув так, що в мене зуби клацнули. Силищі у нього, звичайно… а так і не скажеш. Хоча він постійно тренується… ну майже завжди.

— Не відволікайся! — веліла Ріві. — Схопив він тебе, як щеня і що?

— І все, — розвів руками Новал. — У сенсі, погрожувати почав. Відчепись, каже, від моєї аспірантки зі своїми дурницями. Вона, через вас, допитливих бовдурів, план досі не написала. Цікаво, чому саме допитливих? Він думає, що мене тільки твої вуха зацікавили? Ти і без них дуже приваблива, ось!

— Не відволікайся! — ще раз веліла Ріві.

— Зла ти, але гаразд. Загалом, пообіцяв, що, якщо ще раз побачить, як я чіпляюсь до тебе з букетиками, цукерками на паличках та іншими дурницями, він візьме та забуде про свою доброту. І тоді я буду мати великі проблеми з його предметом… не уточнив, правда, яким. Він у нас природу випадкових змін викладає і практичні заняття з сумісності та несумісності основних ознак. І якщо з другим у мене ще нічого так, то перше справді може проблем доставити. Взагалі дурний предмет. Дурніше лише лотерея на Середнє свято, на якій, заплативши срібник, можна виграти дрібницю ціною в мідяк. От я й подумав, що нехай охолоне, бо візьме й стримає слово.

— Так… — похмуро мовила Ріві, навіть не знаючи, що тепер думати. Може, майстер Рід уже два дні не трапляється на очі з тієї ж причини? Раптом Яфін і йому знайшов, що сказати, щоб від аспірантки відстав? — Гаразд, а з квіточками що?

— А що з ними? — зробив зацікавлене обличчя Новал.

— Навіщо ти всучив мені цей ідіотський букетик?

— А я його тобі справді всучив? — перепитав Новал. — Думав, що загубив десь у саду. А те, що віддав тобі, наснилося. Я тоді був такий веселий.

— Гаразд, — сказала Ріві. — Гаразд. А чому ти взагалі вирішив цих квіточок того дня нарвати? Що, йшов, йшов, звалився на узбіччя, там вони і тут ти згадав про мене і вирішив зробити приємне дівчині?

— Я?! — так здивувався Новал, ніби Ріві запідозрила його в поїданні кішок. — Ні, звичайно, що я ідіот, щоб рвати цю гидоту?

— Ще краще, — оцінила визнання Ріві. — І де ж ти їх узяв тоді?