Складність наукових досліджень та відносин

Навіщо потрібні аспіранти, Яфін розумів дуже невиразно, хоча сам теж був колись аспірантом. Причому невиразність розуміння була настільки велика, що спочатку він сходив до когось порадитися і припер Ріві купу паперових аркушів, на яких були розписані її права та обов'язки. І навіть дав час у них розібратися, гарненько подумати над своєю темою, скласти план… Загалом, вирішив, що Ріві поки що має чим зайнятися і повернувся до своїх загадкових справ.

І виявився навіть правий. План у Ріві загальмував ще на стадії виразної назви для теми. А коли вона дійшла до опису першого збору матеріалів, дівчина не раз і не два пошкодувала, що взагалі зважилася взятися за цю тему. Бо аналіз відмінностей природної магії між різними школами лише на перший погляд видавався зрозумілою штукою. А варто було Ріві копнути трохи глибше, одразу виявилося, що почати доведеться з якихось стародавніх часів, векторів розвитку, впливу випадковостей і банальної символіки. Остання, незважаючи на те, що колись давно материки щільно співпрацювали, та й у часи перерваного контакту надто далеко розійтися у своїх пошуках не встигли, принаймні у природній магії, все одно місцями надто відрізнялася. Аж до того, що однакові символи в якихось старих ритуалах, які тепер не використовуються, могли означати щось протилежне.

І Ріві зрозуміла чому мила товстушка местреса Амія хихотіла, дізнавшись, чим вирішила зайнятися гостя з сусіднього материка. Мабуть, за цю тему хтось уже брався, безславно їй програв і обмежився додаванням якихось дрібниць до загальновідомого.

І ні, Ріві не розраховувала натрапити на щось нове, незвідане і здатне щось кудись просунути, дати чомусь поштовх, тощо. Але з'явитися з сусіднього материка, щоб взяти і витратити час, як свій, так і Яфіна... вона теж мала родову гордість. І нехтувати нею не збиралася, навіть незважаючи на те, що аспірантура не була першочерговим завданням.

— Сама собі створила проблему, — буркнула Ріві. — Краще б я зайнялася рамдомністю спадковості кольору, несподіваною смугастістю і плямистістю трубчастих дзвіночків. Якщо знайти там якусь послідовність, може в чомусь і знадобитися.

А проблем у неї і так було багато.

Бойова дочка купця Мельша зібрала цілий клуб захисниць нещасного та наївного магістра Ласса від вухатої дівчини, яка зуміла пролізти в його аспірантки. І ні, нападати та влаштовувати бійки ці захисниці не наважувалися. Мабуть, Мельша розповіла їм, що Яфін не в захваті від жіночих боїв. Шкодили вони по дрібницях. Ховали в бібліотеці потрібні книги, принагідно доводячи до стану злісного дракона бібліотекаря, котрий після третього разу здогадався, що воно не випадково і пообіцяв усіх вигнати в читальний зал, і розносити книги самостійно, раз на пів дня. Загадково зникати книги після цього перестали. Очевидно, бібліотекар умів тримати слово.

Якось Ріві спробували закрити в душі, забравши одяг. Але вона так душевно пообіцяла мишам, що шелестіли за дверима, проклясти їх на вічну самотність, що вони відразу ж передумали і розбіглися з писком.

Хтось особливо продуманий повісив на дереві поруч із чоловічим гуртожитком оголошення, що вона потребує молодого та симпатичного мага, для вивчення відмінностей у фізіології. Фізіології кого, щоправда, не уточнили, тож на оголошення ніхто не відгукнувся. А комендант чоловічого гуртожитку поділився цією пакістю із коменданткою жіночого. І сувора Хабка зібрала дівчат у холі для двогодинної лекції про те, чому так робити не можна, чому це некрасиво і наскільки дівчата мають бути вдячні майстру Кору за те, що він віддав цей папірець їй, а не якомусь перевертню з проханням знайти того, хто писав. Бо тій, котра написала цю пакость було б дуже соромно.

Загалом лекція дівчатам не сподобалася і з чуток, з клубу захисників магістра Ласа когось вигнали. За ініціативність, певне.

Після цього дівчата на деякий час заспокоїлися, але проблем у Ріві не стало менше.

Дві з цих проблем, до речі, були симпатичні та усміхнені. Новал так нікуди і не подівся з її життя. Він виявився дуже настирливим хлопцем. Ріві на нього натикалася скрізь, де тільки можна. І дівчина б не здивувалася, якби одного разу наткнулася на нього в душовій жіночого гуртожитку. І думай тут, вона йому настільки сподобалася, він посперечався з кимось, що завоює цю екзотику, або працює прокляття Яфіна, бездарно відбираючи час, якого у Ріві й так не вистачало.

Майстер Рід теж мелькав то тут, то там, намагався допомагати та радити. І насміхався з Яфіна, якщо той заставав його поряд зі своєю аспіранткою. Чого він домагався, Ріві дуже скоро взагалі перестала розуміти. То було схоже на залицяння. То, що Ріду чимось не подобається Яфін і він намагається його хоч так позлити. То погляд у симпатяги Ріда ставав такий дивно-задумливий, ніби він міркував — зараз з'їсти вухату дівчину чи спочатку відгодувати? І саме з цією метою він і запрошував її то до кав'ярні, то до шинку на пиво з якоюсь екзотичною рибою, а то й на пікнік у дуже гарне місце.

А ще була чудова парочка Вірта та Вітар. І якщо їхні стосунки й надалі продовжуватимуться в тому ж ключі, від колоди нічого не залишиться. Іноді Ріві хотілося зловити дурного студента, перев'язати стрічкою і всучити Вірті. Нехай бідолаха зробить з ним щось страшне і заспокоїться. А то Вітар у перевертнях взагалі нічого не розумів. Особливо в перевертнях жіночої статі і, схоже, найбільше боявся зробити щось не так і образити. Через що взагалі нічого не робив.

— Ось тільки в чужих стосунках мені й лишилося розбиратися, — пробурчала Ріві, спостерігаючи у вікно, як ця парочка, трепетно ​​тримаючись за руки, прямує до чергової кав'ярні. — В них вони хоч є. А в мене…

Яфін Ласс виявився надто складною, захопленою та зосередженою на своїй роботі особистістю.

А ще в нього постійно траплялися осяяння, він піднімав руку, перериваючи Ріві на півслові і кидався щось записувати. І всі до цього звикли. Він навіть серед лекції міг замовкнути і почати щось швидко писати у пошарпаному записнику. А вже поза лекціями…