2

Іспити Ріві склала.

Після пригоди з черговим вікном та дивною рослиною невдачі як відрізало. Ріві підозрювала, що лише тимчасово. Що ці невдачі взяли паузу, щоб відпочити, налаштуватися, а потім як взяти розбіг, як почати одну дівчину всіляко радувати.

Загалом у те, що це затишшя надовго Ріві ні крапельки не вірила, але поспішила ним скористатися.

Діяча, що вміє вирощувати різні чудові рослини, не знайшли. Поки що, як запевняв Яфін. Але в Ріві міцніло переконання, що так і не знайдуть, хіба що вирушать на його пошуки на сусідній материк. Але й там не факт, що ці пошуки увінчаються успіхом. Може, вирощували за допомогою якогось стародавнього артефакту, що витягується на світ раз на триста років — стільки ж йому потрібно для зарядки. І тоді вирахувати цю штуку неможливо. Не дарма ж за використання подібних речей закон погрожує найсуворішими карами. Але кого це зупиняло? Адже зловити за руку фактично неможливо.

Бойова дочка купця, до речі, теж кудись зникла. Мабуть, готувала страшну помсту. Або збирала армію для війни з гостею із сусіднього материка. Хто її ненормальну розбере? Але в тому, що вона ще з'явиться, Ріві чомусь не сумнівалася, і її слід було враховувати.

Магістр Варну так і не подобрів.

На чергові принесені Ріві документи — ті самі, які підтверджували, що вона все здала цілком успішно і годиться за підсумками в аспіранти — він дивився з таким сумнівом, наче підозрював, що вони фальшиві. Але нічого так і не сказав, просто задумався.

— Гаразд, — пробурчав він, коли Ріві вже втомилася переступати з ноги на ногу. — Іди вже. У секретаря попроси направлення до гуртожитку, думаю, вона вже все підготувала.

Ріві покірно кивнула.

Потім довелося потоптатися поруч із його секретаркою, яка теж дивно дивилася, після чого видала напрям з такою радісною усмішкою, ніби цей напрям насправді був у ті місця, де погані люди відбувають покарання після смерті. Ага, якщо не встигли стати примарами. Примарам у цьому плані якось простіше – хочеш, шкоди нащадкам, не хочеш шкодити, допомагай.

І Ріві була впевнена, що готова до будь-яких сюрпризів у тому гуртожитку. Навіть до того, що її поселили на горищі, де й так уже мешкає колонія кажанів. Це зараз їй не видавалося проблемою. Проблемою було те, що за кілька днів треба буде прийти і дізнатися, кого ж «добрий» магістр Варну призначив керівником аспірантури. А як на це рішення вплинути, Ріві навіть не уявляла. Але чудово розуміла, що якщо прийде заздалегідь і спробує вмовляти дати Яфіна, саме його в керівники вона не отримає. Тому що магістр все ще сподівається якось її позбутися, впевнений, що саме подібна екзотика в школі обов'язково розлютить його ревниву дружину.

Дивна в нього дружина загалом.

А дар, який мав допомогти переконувати, чомусь мовчав і вдавав, що його немає. Ріві його не відчувала. Він востаннє виявляв себе, коли довелося зображати прибирання в лабораторії магістра Лєски. Та й там Ріві не одразу це зрозуміла. Тому що виявився в одній фразі, завдяки якій бойова Мельша не полізла повторно у бійку. Хоча до цього саме така фраза її й заохочувала.

Дар у Ріві був норовливий. І на що розраховували ті, хто вирішив саме її відправити переконувати Яфіна, дівчина на даний момент уявляла дуже невиразно.

— На мою жіночу чарівність, мабуть, — буркнула Ріві. — Яка проявляється ще рідше, ніж дар.

Промокод на книгу Лари Роси GWaew8ED