Прокляття та перешкоди на шляху до іспитів

Ситуація, якщо чесно, була дуже дивною.

Ні, напевно, у Яфіна є шанувальниці, які за нього і зачіску зіпсують, і почесун-траву підкинуть, і щось екзотичніше вчинять. Але якось рано вони з погляду Ріві всім цим зайнялися. Вона ледве приїхати встигла. І з’являлась в компанії цього мага не так і часто. Подумаєш, з'їздив, привіз дурепу, що заблукала. Тут зловтішатися треба, а не нацьковувати не дуже розумних дочок купця.

Раніку Ріві, до речі, знайшла. Вона виявилася сусідкою по кімнаті Мельші і була не розумніша, ніж вона. Ще й балакуча без міри. Про те, що Ріві навіщось знадобився Яфін, вона десь почула. Випадково. І поспішила цією інформацією поділитися із подружкою. Хто ж знав, що вона так відреагує?

І Раніка не брехала. Емоції в неї були правильні, нічого не чіпляло.

— Дивно, — сказала Ріві і повернулася до версії з заразливістю прокляття. Нічого розумніше їй поки що на думку не спадало.

Житло Ріві знайшла. У якоїсь дивної жінки, яка надто сильно любить кішок. Цих тварин у неї було штук десять, а то й дванадцять. Усі смугасті, схожі одна на одну, тож у своїх підрахунках Ріві була не впевнена.

Крім кішок, господиня двоповерхового будиночка захоплювалася випіканням тортів і навіть пекла їх на замовлення, красиво прикрашаючи і здебільшого саме цим заробляючи на життя.

Меншою частиною вона заробляла здаванням кімнати у прибудові. Кімната, незважаючи на мініатюрність, Ріві сподобалася. У неї був окремий вихід, на який можна було повісити павутину, що відлякує, щоб кішки не лізли. І Ріві не відмовилася б там жити хоч до щасливого завершення свого завдання. Але, на жаль, господиня здавала кімнату лише на короткий період спроб пробитись в студенти-аспіранти. Чужі люди надто її дратували, щоб терпіти їх довше.

Гуртожиток на горизонті маячив усе виразніше. Іншого відповідного житла досить близько від школи не виявилося. Все було або давно зайняте. Або перебувало в такому вигляді, ніби його намагалися рознести три покоління мешканців. Або там заборонялося займатися магією, навіть якщо маг дорослий і має право.

Втім, іспити поки що маячили набагато виразніше за гуртожиток з його проблемами. Подумавши, Ріві зупинилася на Теорії енергетичних потоків, у ній було менше різниці між тим, що вчила Ріві вдома і тим, що навчають тут. Ну, називається дещо інакше. Це дурниця, якщо порівнювати з зовсім незнайомими ритуалами, які тут вважаються основними і первинними.

Та й довідники претендентам на аспірантуру видавали.

У призначений день Ріві глибоко подихала, налаштовуючись, і гордо пішла на іспит.

І що сталося?

А нічого не сталося.

Бідолашний приймаючий викладач був такий заморочений, схоже ще до цього іспиту, що спокійно підписував папери всім, хто говорив упевнено, не вслухаючись у те, що вони там говорять.

Ріві, отримавши його підпис, запідозрила страшне і цілий день після цього ходила, прислухаючись до шерехів і вдивляючись у тіні. Але знову нічого не сталося. Навіть Мельша, яка обіцяла мститися, кудись поділася. Можливо, щось перездавала.

— Я два дні не бачила Яфіна і навіть не думала про нього, — пробурмотіла дівчина, спускаючись сходами. — Два дні. І нічого не трапилося, жодної неприємності.

Схоже, прокляття справді можуть бути заразними. У якихось випадках.

— І навіть не думала про нього, — повторила Ріві, навіщось подивилася на стелю і ледь не полетіла сходами вниз, примудрившись наступити на щось слизьке. — А якщо думатиму, то не виживу, — похмуро додала дівчина.

Завдання, у світлі цього відкриття, набувало нових інтригуючих рис. І ставало практично нездійсненним. Але вона все одно мала шанси повернутися переможницею. Інакше не відправили б її.

— Або мене нагородять посмертно, — прошепотіла Ріві. — Тому що Яфін вирушить на сусідній материк через почуття провини.

Думка була цікава та несподівана.

Але родичі начебто не могли погодитися на щось подібне.

Але їм могли не сказати.

І це все – домисли.

А що роблять розумні люди, коли їм на думку спадає якась теорія. Нехай навіть теорія про заразність прокляття? А розумні люди проводять експерименти. Зрештою, може головне не думати про Яфіна. Адже поки вони їхали разом нічого ж, крім тієї самої рисі, так і не сталося. І Ріві тоді про нього начебто не думала. Тепер їй так здавалося. Навіщо про когось думати, якщо він перед носом маячить?

І якщо головне не думати...

— То я збожеволію раніше, ніж прокляття мене вб'є. Спробуй тут не думати про людину, яку треба в чомусь переконати, — пробурмотіла Ріві і вирішила поекспериментувати. Поки що не знаючи як. — Для чистоти експерименту треба когось теж змусити про нього думати та подивитися, що буде.

А зі знайомих у Ріві були Вітар та Мельша. Тільки Вітара було якось шкода. Гарний же хлопець.

***

З кожним новим днем ідея з експериментом Ріві все більше подобалася. Мабуть, тому, що вона старанно думала саме про нього, якщо думки раптом звертали на Яфіна. Проводити його, щоправда, не було часу. Поки на неї чекали ще два іспити, котрі, викладачі, мабуть вирішивши познущатися над гостею з сусіднього материка, призначили на один день. Добре хоч на різний час.

Першою Ріві чекала Природа сили трав. І викладач із чудовим ім'ям Сірий Корві. Той самий, що обіцяв проклясти всіх, хто обіллється ельфійськими парфумами. Тепер Ріві навіть знала, чому. Цей викладач — майстер-травник, який принципово не бажав ставати магістром, був перевертнем з дуже чутливим нюхом. І нюхати він вважав за краще свої трави, а не чиїсь парфуми. Вони йому щось перебивали, або псували, з цього приводу Вітар навіть посперечався з приятелями, але вони так і не дійшли спільного висновку.

Другою на неї чекала Технологія вирощування трав у штучних умовах. По суті, у звичайних теплицях. І предмет був нескладним уже тому, що Ріві могла розповісти, як це робиться в її сім'ї. І навіть надати графіки. І вона начебто була досить вправною, щоб не боятися щось розтоптати.