2

— Ти! Я все про тебе знаю! — закричала дивна дівчина, яка підбігла до Ріві, коли вона прямувала до воріт школи, щоб таки поїсти десь у місті і знайти собі житло. — Ти жалюгідна підробка!

І неввічливо тицьнула пальцем у напрямку ідеальної форми вуха, за яке Ріві, заради зручності, заклала волосся.

Претензії були дуже дивні, і гостя з сусіднього материка не змогла відразу зрозуміти, як на них реагувати.

— Мовчиш?! — чомусь зраділа дивна особа. — Мовчиш! Сказати нема чого! Думала, тут ніхто ні про що не здогадається і носитимуться з тобою, як із дівою високого походження?! А ось тобі!

І склала пальці в загадкову фігуру, значення якої Ріві не знала, але за контекстом виходило, що воно, як мінімум, образливе.

— Відійди, — ввічливо попросила діва досить високого походження. Ну, не опускатися ж до криків, як ця дивна особа.

— Відійти?! А ось тобі! — знову зобразила загадкову фігуру дівчина і мерзотно реготнула. — Розкомандувалась! Я курсову про особливості ельфійських вух писала і все знаю! Такі як ти, лише другорядні! І ніколи не стануть високими! Та вас навіть у ваш чудовий ліс пускають тільки з дозволу тих, хто благородніший, з вухами довшими!

І знову реготнула.

Навколо почали збиратися глядачі.

І, так, Ріві в той момент могла розповісти ненормальній, яка вона дурепа. Пояснити, що колись вуха дійсно були відмітними ознаками, лише першорядних аристократів від другорядних, а військових родів від магічно-творчих. І щоб ніхто не помилився, немовлятам природники форму вух підправляли, причому, в цьому був навіть сенс — довші та відстовбурчені вуха творців та зберігачів натиралися військовим шоломом. Кажуть, хтось навіть зламати таким шоломом своє цінне вухо примудрився. А зараз роди перемішалися та переплуталися. Підправляти вуха ніхто й не думає. І важлива саме форма, а не довжина, та й те, скоріше в якості гарне-некрасиве.

І з чудовим лісом було все не так просто. Чудовий ліс був особистою територією королівської родини. І не пустити туди могли зовсім не через форму вух, а просто тому, що особистих заслуг та талантів не вистачало, щоби привернути чиюсь увагу. Ріві навіть не була впевнена у тому, чию саме. Вона вперше в тому лісі побувала тоді, коли отримувала своє чудове завдання і напуття не ганьбити батьківщину в гостях.

— Що, мовчиш? — ніяк не могла заспокоїтись божевільна. — Таємницю твою видали? Соромно? А не було чого користуватися фальшивою перевагою! Дурепа вухата! І ось тобі!

І ця дуже дивна особа втретє зобразила свою загадкову фігуру, причому ткнула її прямо Ріві під ніс. А це було вже надто. Тож ельфійка схопила її за руку і зробила крок вперед-вправо, смикаючи дівчину за собою. А потім гарно кинула біля своїх ніг, носом у пилюку.

— Ах ти погань! — явно зраділа дівчина такому близькому знайомству обличчя з покриттям доріжки, що веде до воріт. — Та я тебе…

Вставала вона важко, як ведмідь після сплячки. Похитнулася. А потім заверещала, стрибнула вперед і вчепилася Ріві у волосся. За що й одержала кулаком у ніс. Ну, не звикла внучка військового радника тягати супротивників за зачіски. Її вчили бити точно та боляче.

— Дівчата б'ються! — зрадів якийсь хлопець недалеко.

— Знову за майстра Яфіна? — ліниво уточнив хтось ближче.

— То ти подавальниця? — запідозрила страшне Ріві, висмикнувши пасмо свого волосся з руки дещо оглушеної супротивниці.

— Що?! — заволала вона, знову заверещала і кинулась до Ріві з кулаками.

За що отримала по коліну та підвиваючи сіла відпочити від бойових дій.

— Нудно вони якось б'ються, без вогника, — прокоментував поціновувач жіночих боїв.

— Що за лайно тут відбувається? — похмуро уточнив хтось інший.

Ріві навіть озирнулася, настільки цей тон був схожий на батьківський. Але за спиною виявився зовсім не щупленький і безпечний на вигляд ельф. За спиною стояв здоровань, на плечі котрого, не ховаючись, сиділа темна тварюка. Сиділа так, ніби саме там їй було місце. І гіпнотизувала Ріві поглядом своїх страшних очей.

— Кать-кать? — спитала вона явно глузливо, переконавшись, що гостя з іншого материка повністю зосереджена на ній.

Ріві захотілося створити очищувальне плетіння, яке творити вона відверто не вміла. Вона ж природниця, а не тьмаборець!

— Вона всіх обдурила! — плаксиво заявила противниця, не встаючи на ноги. — Вона взагалі якась найманка, а не аристократка! Шахрайка! Ви перевірте її документи! Вона ж прийшла сюди, щоб заміж вдало вийти, зображаючи з себе екзотику! І вибирає когось доброго! Я це відразу зрозуміла!

— Так… — ще похмуріше промовив здоровань, а його тварюка розкрила білий гребінь на шиї і відразу стала симпатичнішою. — Знову хтось наливку на семи травах припер, і роздає її всім, хто хоче стати дуже хоробрим?

— Та ви що? А мені не дали, — засмутився хтось на задньому плані.

— І це ще перевертні не приїхали, — буркнув здоровань. — Так, бойові діви, живо ноги в руки і за мною. Охолоджуватимемо ваш палаючий бойовий дух.

Після чого розвернувся та кудись пішов. І Ріві не сказала йому, що поки тут не вчиться. Відчувала, що після цього він пообіцяє їй, що й не вчитиметься.

А ще у неї з'явилася невиразна підозра, що прокляття бувають заразними.

Ну, не дарма ж Вітар намагався проводити якнайменше часу в компанії Яфіна. Цей хлопець напевне щось таке знав.

PS: Сьогодні знижка на "Третя дочка короля"