Така собі підготовка та шкільна гостинність

1

Чим далі, тим більше Ріві переконувалася, що її готували до чогось не того і вкладали в голову зовсім не ті відомості, які могли б стати в нагоді.

Ось навіщо їй знати, хто саме відновив зв'язок між материками і чому від одного до іншого неможливо перепливти через океан? Тим більше, що друге вона й так знала. Про те, що десь посеред цього океану загадково стирчать прямо з води високі гори, які неможливо обминути, розповідала ще бабуся замість казок. Про те, що перебратися через ті гори неможливо, навіть якщо, з іншого боку, чекатимуть на кораблі, говорили в молодшій школі. А про те, що, спробувавши, обов'язково потрапиш до одного з мільйонів динамічних порталів і опинишся в якомусь невідомому світі, говорили на вступній лекції предмета «Робота з простором».

Ще меншу цінність становили відомості про те, хто і яким способом обмінювався листами за часів втраченого зв'язку.

І найцінніші відомості про те, хто і як налагодив роботу порталів на сусідньому материку, після чого цей зв'язок нарешті відновили, теж не знадобляться. Ріві в цьому була впевнена.

Зате ці... Ріві навіть подумки не могла назвати їх так, як вони заслуговували, виховання не дозволяло. Загалом «ці» нічого не розповіли про драконів, один з яких нахабно спав прямо посеред невеликої площі на найближчій до столиці станції «нитки». Ні, про те, що вони на цьому материку якось примудряються існувати, Ріві знала. Але вона гадки не мала, що таке дракон. І не уявляла, як голосно вони можуть думати уві сні. Причому якимось дуже дивним способом думати. Ріві ці думки ледь з ніг не збили. А вона навіть близько не була телепатом. Людські думки вона не вловлювала, максимум, за настроєм могла про щось здогадатися, хоча це вимагало таких зусиль, що за підсумком виявлялося марним.

І тут на тобі. Спить дракон. Думає уві сні… чи йому сни сняться?! А нещасну гостю з сусіднього материка починає хитати, перед очима витанцьовують білі та кольорові тіні, вона настільки нічого не бачить, не чує і не може орієнтуватися у просторі, що тільки дивом не падає з перону.

Потім, на щастя, Яфін помітив, що з нею щось не те. Підхопив під одну руку, наказав Вітару потримати під іншу, і так вони її спустили. Як предмет меблів. І змогла зосередитись, побудувати захист і відсікти думки дракона дівчина не скоро. А коли повернула нормальне сприйняття, виявилося, що сидить вона за хистким столом під яблунею, в руках тримає чашку з пахучим компотом і бездумно в неї витріщається. А там, по червоному компоту, гарно пливе біла яблунева пелюстка. Яка не може там плавати, бо яблуня відцвіла!

І ось у цей момент Ріві дуже хотілося взяти і розплакатися. Бо тепер усе. Тепер Яфін точно вважає її або ідіоткою, нездатною заздалегідь подбати про власну безпеку. Або дурепою, яка не розуміє, що про цю безпеку піклуватися потрібно. Або якоюсь розніженою шмарклею, на кшталт тієї, яка пішла в природники і її знудило на цінну пальму.

— Дракон, — сказала чашці Ріві, банально боячись підняти очі на Яфіна, що сидів навпроти, вона його впізнала по рукаву. І навіть подивитися на Вітара, який сидів праворуч і шумно щось пив, явно на зло дорогому вчителю, бо не дозволив втекти з кимось цікавішим за дивну гостю з сусіднього материка.

— Драконка, — поправив Вітар. — Мила дівчина. Вона там когось зустрічає, підрядилася донести до Кордону у Вільшанах. На драконі туди найшвидше. Тільки домовитись із ними складно.

Ріві навіщось кивнула, хоч уявлення не мала що там за Вільшани і де вони знаходяться. А ще вона не знала, як пояснити те, що сталося. Люди цього материка чомусь побоюються телепатів. Немов ці нещасні можуть влізти в голову глибше поверхневих думок, а амулети, що захищають від чужих думок, носять для краси. І при цьому тут є мозколоми, які можуть навіть свої думки в чужій голові прописати за потреби, а за пошуки чогось потрібного в чужих головах їм платить і корона, і різні протизаконні організації. Телепати ж дурня в порівнянні з цими мозколомами. І неважливо, що мозкомоломам потрібно прикладати зусилля.

А вона навіть не телепат. Але спробуй тепер це пояснити, якщо спочатку заявиш, що дракон дуже голосно чи думав, чи спав!

— Несумісність магії? — життєрадісно запитав Вітар і запив свої слова компотом, а потім ще й відригнув, явно зображуючи невихованого селюка.

— Д-да! — як потопаючий за соломинку схопилася за таку чудову підказку Ріві. І вона готова була сина старости навіть розцілувати. Диво ж, а не хлопець. — Я вже вистроїла захист, а спочатку як ударило…

— По менталці? — поцікавився Вітар. — Це буває. З деякими перевертнями таке ж трапляється. І бідні родичі не можуть зрозуміти, чому на одних дракони так діють, а на інших ні. Ось. А в мене тепер теорія. Може, у них були предки з вашого материка і саме у перевертнів ці предки відіграють якусь помітну роль? Магістр Яфін, як ви думаєте, якщо я захочу таку тему, местресса Варкая відчепиться від мене зі своїм укладом кланів, в якому можна заблукати і навіки загубитися, як у лабіринті?

— Спробуй, — сказав Яфін.

— Обов'язково спробую, — чомусь зрадів Вітар і навіть став пити не так голосно.

А Ріві помилувалася трохи пелюсткою. Потім помилувалась Яфіном, як картиною, не відразу себе на цьому спіймавши. Загалом, дракони саме те, про що було необхідно знати, а їй не розповіли. Мов хтось хотів, щоб вона, зустрівши першого ж дракона, провалила своє завдання і з ганьбою повернулася додому. І це могло виявитися правдою, ось що найогидніше. Тому що хотіли не якісь вороги та противники, а хтось у рідному клані, з тих, хто може натиснути та наказати притримати відомості. І думай тут, навіщо воно йому чи їй знадобилася? Тітонька Мірта ніяк не може забути про свої плани одружити тупоумного синочка саме на Ріві? Чи хтось хотів поїхати замість неї? Чи банальна заздрість? Чи мстять?

Від цих питань пухла голова. А навпроти, сидів практично ідеальний чоловік і спокійно посміхався, наплювавши на те, що прокляті повинні страждати і щодня очікувати передчасну загибель.