Минуле, майбутнє і "геніальні" розвідники

                                                                                1

Усвідомлення того, що поряд сидить проклятий, спокою Ріві додати не могло. Особливо в поєднанні з тим, що сиділи вони у візку, який з шаленою швидкістю мчав над землею, за допомогою незрозумілої для неї магії.

Магія, що незрозуміло як працює.

Швидкість та висота.

Проклята на неприємності людина.

Прекрасне поєднання. Хоч візьми та напийся. І остаточно поховай в очах Яфіна репутацію пристойної дівчини.

— Візок має згорнуте захисне плетіння на випадок катастрофи. Повітряники робили. Та й не було досі катастроф, — утішаючим тоном сказала проклята людина.

Ріві у відповідь спробувала зробити спокійне обличчя. Виходило, судячи з відчуттів, так собі. І загалом, вона знайшла тих, хто був винен у її неприємностях. І ні, це був не Яфін, і не ті, хто його прокляв, і навіть не світлоликий Айтане, котрий запропонував їй потренувати магічні здібності переконання і заманити одну людину на сусідній материк. Самою винуватою була рідна розвідка. Розвідка роду, якщо сказати точніше, та клану, по суті. Ці... як би їх ввічливіше обізвати? Загалом, ці сволоти так поспішали відправити її на подвиг, боячись, що завдання перекладуть на іншу досить розумну і симпатичну дівчину з певними здібностями, що просто пройшлися по верхах, вирішивши, що з подробицями Ріві сама поступово розбереться. І що тепер? З чого почати розбиратися? Та вона, коли вирушала в дорогу, була впевнена, що Яфін Ласс флегматичний добряк, який іноді надміру захоплюється і робить різні безумства. На кшталт того епічного вирощування гігантських ромашок у королівському парку.

Вона навіть припустила, що в справі подарунка одному з правителів сусіднього материка він теж просто захопився і споганив майже чверть Споконвічного Лісу випадково, хоча це його, звісно, ​​не вибачало. Впоратися з його подарунком виявилося непросто.

А тут раптом виявляється, що він по землях темряви з якимсь диваком тинявся, заради чого наробив собі татуювань-амулетів, як якийсь кочівник. Подібні походи, зазвичай, не афішують. Люди імператора могли й не знати, але люди клану мали це з'ясувати, «не афішують», не означає «приховують». Але вони поспішили.

І з прокляттям теж поспішили. Ріві навіть здогадувалася, як це прокляття пройшло повз широку громадськість. Він же практично живе в одній із найкращих шкіл. А там купа різних фахівців, теж найкращих у своїй справі. Може це прокляття виявили, коли він упустив собі на ноги барило з пивом. А потім, відклавши те пиво в бік, розібралися, зробили, що могли, пояснили, чому краще більше нічого не робити і відсвяткували щасливе завершення неприємної історії.

— Ти схожа на хом'яка, — сказав Яфін і посміхнувся. — Невдоволеного хом'яка.

Ріві глибоко вдихнула, знову постаралася зобразити спокій, а потім, щоб порушити і його спокій, поставила те питання, яке хотіли б поставити ледь не всі жителі Споконвічного Лісу.

— Магістре Ласс, а чи не поясните мені нерозумній, навіщо ви подарували нашому Володарю величезні гриби, що світяться і розсипають по окрузі обпікаючі спори? Їх ще знищити неможливо, тільки замкнути там, де вони вже ростуть. Це ті самі, які зараз замість спор виробляють цукор. Саме за цю перебудову вашого подарунка один природник отримав землю і титул.

Яфін посміхнувся, явно не відчувши себе винним.

— Ну, що ти, — сказав тим тоном, яким розмовляють з маленькими дітьми, які питають, чому кішка не риба. — Хто мені дозволив би щось дарувати вашому королю? Я тоді був лише аспірантом, і пробув цим аспірантом менше року. Думаю, хтось просто щось наплутав і мої грибні медузи потрапили в подарунки. Напевно хтось не в ту частину лабораторної оранжереї зайшов. І взяв не те, що треба було.

— О, — тільки й змогла сказати на це Ріві. Можливо, його ще й прокляли лише за те, що хтось не вміє орієнтуватись у просторі. Він ще й невдачливий до всього хорошого. — А навіщо ти їх робив?

І знав би цей усміхнений тип, чого Ріві варто було не додати — «бовдур!».

— Навіщо? — замислився Яфін. — Я ж тоді тільки-но повернувся з чергового походу на землі колишніх темних королівств. І знаєш, чого мені там в той раз дуже не вистачало?

Ріві похитала головою. Вона завдяки розвідці, що поспішала виперти її на сусідній материк, взагалі нічого не знала.

— Не повіриш, але ліхтаря, який не вимагає підживлення. Здатного себе захистити, — відкрив страшну таємницю Яфін. — Щоб тварюки швидко усвідомили, що це зовсім не смакота, на зразок освітлювальної кулі, що це джерело світла вміє робити боляче і відбирати в них енергію. Загалом, гарна була ідея, тільки з безконтрольністю розмноження трапився затик. Але я б розібрався, якби мені не заборонили навіть думати про ці ліхтарі. А все через якогось ідіота, який не зміг правильно прочитати список подарунків. Ось сама подумай, яким боком мої грибні медузи схожі на лілії, що світяться в пору інтенсивного цвітіння?

Ріві чесно задумалася, але подібності не виявила. Ну, хіба що світяться.

Яфін напевно дуже невдачливий. Він і до прокляття жив дуже весело. І чи потрібна така людина, нехай навіть у своєму роді геній, на рідному материку?

Зараз Ріві в цьому не була впевнена.

PS: Сьогодні знижка на "Не мала Леся клопоту"